Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПО СВІЖОМУ СЛІДУ Похоронна мелодія сумом сповняє церкву св. Володимира, вкриває людей і домовину, що повіль но просувається до престола. Блискуча дубова до мовина. Він тут лежить? Сльози замрячують очі. Ледь видно блимання маленьких свічечок. Щораз більше і більше їх засвічується, наче хочуть роз’яс нити сердечноглибокі, сумні мелодії похоронного чину, а може й трагічну постать дружини Тані. Вчу вається мені її вчорашній шепіт — ’’нема... нема Ула- са...”. Похоронні відправи продовжуються. Крізь вітражі вікон сміється ясний літній день, як тоді в Україні, в Городку коло Львова. Стоїмо гуртом біля церкви. Відчуваю сильний, приязний потиск руки і ясний голос Уласа Самчука: "То Ваша дружи на, пане Романе? А це моя Таня.” Отець парох за прошує нас на приходство, на чай, а радше на ма леньку гостину. І поплили розмови "воєнні”, що ді ється, що далі і що робити?... Прислухаємось усі до слів, до поглядів письменника, а я з великим заці кавленням і побожністю приглядаюсь до автора "Волині”. Кріпка, сильна постать, ясні допитливі очі під густими луками брів, випромінюють світло незвичайної людини. А пані Таня — красуня з чорни ми очима, етерично виглядає у романтичній квітчас тій суконці, вносить легкість відпруження. Це наша фільмова зірка з Києва, з радістю думається. В Го родку вона вперше, але в Карпатах ’’училась" ходити босими ногами по каменюках, бо ж героїня "Тіней забутих предків" не все одягала постоли на ноги ...... Со святими упокой... вривається у мою свідомість... Помер Улас Самчук. Багато натерпівся, особливо останнього року. Ніколи одначе не нарікав. Навпаки, наче насміхався зі себе, мовляв, він тепер немов ко роль сидить на троні, (не міг уже вставати), а ми нав коло нього. Так і справді члени управи "Слова” час то відвідували свого почесного Голову, за радою — порадою питаючи. А ще й з проблемами різними, особливо з прикрими справами XI Збірника "Слово". Прикро і трудно, казав, а довести до ладу треба. Ні чого зробити не може, інакше, згадувалось, бувало давніше. Завжди точний у часі, обов’язковий, зі за хоплюючими промовами на літературних вечорах "Слова”, з привітами для письменників-гостей, з до брим словом для всіх. — Тепер, бачите, сиджу, як обрізаний пеньок, нікудишній. — Наче жартував, а голос хрипнув і кудись утікав. І ставало нам сумно, сумно від того... Далека дорога на цвинтар оселі "Київ”. День яс ний 13.VII. 1987 р. Багато квітів і квітів-промов... і ця пісня знайома "Видиш брате мій...” Червоні гвоздики падають на домовину... останнє прощання. Нема в живих Уласа Самчука — великого прозаїка нашої до би, воїна за долю України. Далеко спочив від рідної Сл.п. Улас Самчук The late Ulas Samchuk. Землі, збагативши Україну вічними скарбами свого невмирущого духа. Поволі, в задумі відходять люди вниз від розри того пагорба. Стихли похоронні мелодії... гудуть мо тори авт, прощаються знайомі... стоїть ще біля до мовини подруга життя. Відійти не може... непорушно стоїть біля домовини. Олександра Ю. Копач. Богдан Нижанківський Жду на листа і день за днем, як роки, Повільні і важкі, ідуть і не минають. Докір і жаль уже розплився. Спокій Приляг, як гнаний птах, утомлений в одчаю. Я жду на кілька слів, таких собі звичайних, На клаптику малім, малім, щоб лиш узяти, (Здається ось мені, мов на стежках розстайних Заблуканий стою, як грач, що все вже втратив). Та все таки я жду і ждатиму, камінний, Хоч знаю, що дарма! Не бути й не діждатись. ...І дальше будуть дні, що їх ніхто не змінить Ніколи, як жебрак, якому не сконати... Терпке вино. Українське видавництво, Краків — Львів, 1942 14 "НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 1987 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
