Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ОРЕСТ МАРЧУК Автор українець з Польщі. ТРИЧІ ХРЕЩЕНИЙ — Дозвольте — я ваш клунок покладу на по лицю? — Дуже дякую, я й сама покладу. Такий був початок нашого знайомства. Діялось це рік тому в поїзді. Я їхав службово до Вроцлава, а вона ввійшла до цього поїзду на одній із станцій. Зав’язали розмову. Відповідала охоче і ве село. Я запитав, куди і звідки їде? — Досі я жила на селі, а після закінчення серед ньої школи працюватиму і житиму у Вроцлаві. Її щирість і життєрадісний настрій, а до того ще гарна і гнучка постать, полонили мене. ” Це ж мій вимріяний ідеал дівчини, — подумав собі, — отже треба нав’язати ближче знайомство” . Запитав, як її ім’я. Ірина. На всі наступні питання відповідала з усмішкою і без всяких церемоній, — ’’...Маю дев’ят надцять літ... нареченого ще не маю... заміж ще не хочу виходити...” Далі ролі помінялись, — вона питала, а я відпо відав. Утворилась легка приємна атмосфера. Доїж джаючи до Вроцлава, ми були вже добрими знайо мими. Я попросив її адресу. Хвилину завагалась, але подала. Прощались, як старі друзі. Як тільки повернувся додому, відразу написав до неї листа. Запитав, чи можу приїхати. Відповідь була коротка. — ’’Приїжджайте в неділю, чекатиму на станції”. Поїхав. Чекала на станції. Пішли за місто, де провели чудовий день. Сонце, зелень, пташки і... ми двоє. Ще вільні, не зв’язані ані обітницями, ані прися гами. Жаль було розлучатись, але сонце пригаду вало нам, що день кінчається. Відпровадила мене аж до вагону. Прощаючись, я помітив у її очах тінь туги. Серце моє затьохкало. — ”До побачення...” У вагоні я віддався солодким мріям. — Чудова дівчина, як з казки... Кохаю її... дуже кохаю. Чому їй про це не сказав?... Напишу в листі! Написав. Цілий зміст зводився до одного: ’’Кохаю і жити без тебе не можу”. — Відповіла: ’’Кохаю взаємно”. Дальші зустрічі і листи — це все нові сторінки великої любови. Висновок? — Треба одружитись. Але тут виникла дуже важлива проблема. Я право славний, а вона про це не знає, на цю тему ніколи не розмовляли. Отже, якщо навіть згодиться вийти заміж, то чи в костьолі звінчають православного? ’’Хіба ні. А, може, признатись і хай вона сама рішає?... Чи, може, впору вихреститись на католика і, нічого не говорячи, одружитися?” — Верх взяла друга думка. Я вихрестився і запропонував подруж жя. А Ірина відповіла, як завжди, щиро і відважно: — Кохаю тебе... і хочу бути твоєю дружиною... але мушу признатись, що я не полька, я — українка. Ноги мої зігнулись, я мусив присісти, а в голові нараз зробилось пусто. Дививсь на неї зовсім особ ливими очима. Мою поведінку зрозуміла, хіба по- своєму, бо відразу побіліла і тремтячим голосом промовила: — Я так і відчувала, що ти з українкою не одру жишся... — мов гострі колючки слова її вбивались в мій мозок. Що я наробив? А вона стояла, мов статуя, і чекала моєї відпо віді. Не діждавшись, рішила, мабуть, що наша велика любов кінчилась. Відвернулась від мене і підійшла до вікна. Плечі її здригнулись. Притулила до очей хустину, плакала. Плач її вирвав мене з отупіння. Я встав і підійшов до неї. — Пробач... я також українець... я думав, що ти... і вихрестився на католика... перехрещуся знову... і поберемося... Вихрестився і побралися. Але коли тільки прий дуть до нас близькі знайомі, то моя Ірина зараз мені допікає: — Розповів би ти краще гостям, як це ти в одному місяці аж двічі вихрещувався. Шановні і Дорогі Передплатники ’’Нашого Життя”! Спізнена достава ’’Нашого Життя” спри чинена частинно зміною компюторової системи адресування і висилки журналу. Надіємося, що в скорому часі вдасться наладнати цю справу. Просимо вирозуміння і терпливости. Просимо Шановних Передплатників, які одержа ли по два примірники ’’Нашого Життя”, повідомити про це Адміністрацію, щоб ми могли виправити цю компюторову помилку на майбутнє. Редакція і Адміністрація
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
