Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ВЕЛИКДЕНЬ II. ОКСАНА ЛЯТУРИНСЬКА І там, і осьде на горбі BOrVli, вогні, вогні, вогні. Такі високі і ясні, ВЕЛИКОДНІЙ ПЕРЕДЗВІН такі червоні, як рубін. Ні, не скупиться тут скарбій. Горять вогні, горять вогні. Палають борони й граблі, столітні стовбури і пні. 3 дзвінички дзвін, з дзвінички дзвін злітає радістю благою! Це Великодній передзвін. Він у тобі і над тобою. — Все, все, нечисте і старе, все, все, призначене на злім, нехай святий вогонь пожре й залишить первні у золі! — Душе моя, полинь, полинь угору в синь і ти ясою! — Дар сонця життєдайний зрин ущерть наповнює снагою. Ще в передранку голубім стовпієш під багаттям ти. І хтось крилатий у тобі от поринає все: Лети! А та ясінь, а та ясінь зливає ясністю такою! І білоквітка дінь-дінь-дінь і тут і там над яриною. Великодній передзвін — писанки і поезії Оксани Лятуринської. Вид. Організація Українок Канади ім. Ольги Басараб. Торонто 1987 р. ЧИТАЄМО В ’’ЖІНОЧІЙ ДОЛІ” З-ПЕРЕД 50 РОКІВ Когось коле в очі, а нас у саме серце... Наші часописи майже з кожним днем приносять радісні українському серцю вістки про щораз то нові наші осяги, чи то на полі кооперації, чи народньої освіти, чи теж госпо дарки. Без сумніву йдемо вперед. Ідемо з такою розгоновою силою, що ніхто, ані ніщо не в силі зупинити нас у нашому розвоєві. Запримічують це й чужі. Ось кілька з багатьох-багатьох доказів. Ще не прогуділа справа одвертого листа до проф. Ґломбінського, що назвав українських кооператорів тисяч ною армією боєвиків, — як польські часописи вдарили в новий дзвін тривоги: ’’Маслосоюз” підкопує польськість на східніх окраїнах. Слідом за цим уже й висновки: знищити цю небезпечну станицю й оснувати на її руїнах свої моло чарські ’’звязки”. А ось перед кількома тижнями появилася книжечка Ц. Мікуловської "Ukrainski ruch kobiecy” . З цеї книжечки дові дуємося, як високо авторка полька цінує працю нашого ор ганізованого жіноцтва. Але ця оцінка ваги нашого жіночого руху — це скоріше ’’перецінення”, зроблене з метою осто роги для свойого суспільства: от, мовляв, яку загрозу ма ємо зо сторони "українського жіночого руху”! Не рідкі й такі випадки, де польські суспільні діячі справді ставлять за приклад свойому суспільству україн ську національну єдність, працьовитість, а перш за все ве лику, безінтересовну ідейність. Читаючи це все, може видатись, що ми дійсно досягли вже самих вершин громадянської здисциплінованости й національної зрілости. Збоку, тому, хто не входить у саме нутро нашого націо нального життя, може й справді так здаватись. Але, хоч "Жіноча Доля” від першого року свойого існу вання завсіди стояла по стороні тих, що вірили й вірять у перемогу української ідеї, то цим разом в обличчі преваж- них світової ваги подій, мусимо дуже критично постави тись до нашого поступу вперед. Правда, наші краєві товариства, як ’’Рідна Школа” , "Просвіта”, чи "Союз Українок” начислюють уже тисячі — тисячі членів. Це правда. Але спитаймо себе: де мільйони їх? Скільки тисяч нашого народу є поза рамцями нашого організованого життя? Без пересади можна відповісти: більшість, мільйони! Подумати тільки: в цей преважний час мільйонова маса незорганізована, не зареєстрована, не зчислена, не впо рядкована, не підпорядкована!! Правда, наші господарські й промислові станиці рос туть, як гриби по теплім дощі. Зрозуміння клича "свій до свого” дає нам змогу збирати тисячні всенародні капітали. Це правда, але спитаймо себе й те: скільки ще, попри розуміння клича "свій до свого”, мільйонів злотих перехо дить через чужі руки й остається в чужих, майже завжди неприхильних українській справі кишенях? Є в нас люди, кращі одиниці, що для української спра ви готові на всяку жертву; які настільки ідейні, що від дають народній справі всю свою працю, всі змагання, ду же часто й власне життя. Але — скільки між нами й таких, що не мають відваги себе одверто українцем заявити? Скільки серед нас таких, що між чужими дуже потихеньку по українськи говорять? На жаль — сотки. Тому наших сусідів наші осяги колять в очі, буцім то за великої ваги, а нас колять вони в само серце, що замалі й замало загальні, замало всенародні вони. Що ж робити? Діяти! Не гаяти ні хвилини дорогого ча су. Раз тільки клич "в єдності сила” мав таку саму величез ну вагу, що тепер. Це було колись... Тоді ми не доцінили його, ані тієї нагоди, що нам підсунуло колесо історії. Тепер за нами досвід. Тому всі під один прапор, бо дій сно тільки в ’’єдності сила”. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
