Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Василь Стус. Отак і жив: любив — як пив од джерела, купався в щасті. Та грім громохкий прогримів — і навалилися напасті. І світ заліззям облягло. Вселенська ніч ташує шатра. Циганський піт укрив чоло. Татарський дим годує ватра. Довкола сопки і хрести. Людські кістки біліють щедро. Од божевілля й самоти малесенький рятує бедрик. І що ти скажеш, Колимо? Що мовиш ти, іване-чаю? Квадратним кроком ідемо, квадратне сонце в очі сяє. Як вигорбатів суходіл. Не сопки — зойки. Жальні зойки. Постигли обрії безокі. Ми в падолі живих могил. Палімпсести. Сучасність, 1986. борців проти поневолення культурної автономії в Україні ще за російського царату жорстоко карали, вона перейшла короткими словами етапи розвитку новішої української літератури, пригадала відро дження після революції і нищівні удари, що їх зазна ла в дальшому українська культура, а література зо крема. Врешті вона зупинилася на Генерації шіст десятників, видатні представники яких пробували здобути для української літератури кращі можли вості розвитку. Але на початку 1970-их років вони були покарані ніби за ’’антирадянську агітацію та пропаганду" довгими роками позбавлення волі і не людськими репресіями. Не забула також згадати, як злякались органи безпеки в Україні дубчеківського реформованого комунізму, що міг викликати в Укра їні хвилю відродження українського культурного життя. На думку доповідачки між самвидавною літера турою, що постала також в таборах та на засланні, коли йдеться про особу Стуса, то в ньому маємо вродженого поета, сила вислову якого не губиться навіть в перекладах на німецьку мову. Д-р Вольфгайм виділила у поезіях Стуса, що їй були доступні, чотири важливі провідні мотиви, яким спробувала дати свою інтерпретацію. Це в пер шу чергу момент загроження, що не кінчається ув’яз ненням. Він символізується в Стуса криком сторожі, беззвучністю і холодом природи. Другий мотив це самостійність, сувора ізоляція, що її символізують ґрати, в останній консеквенції ця самотність перехо дить в передчуття смерти. Саме в таких віршах Сту- сові вдаються дуже сильні образи. Порівняння вікон з порожніми орбітами очей це часто вживане порів няння в літературі, але рідко хто з поетів світової лі тератури зумів надати цьому образові такої суво- рости й інтенсивности, як Василь Стус, думає Ельс- бет Вольфгайм. Третій мотив, це мотив ідентичности. Він особ ливо важливий в творчості поетів, що за свої переко нання зазнали репресій та ув’язнення. При цьому во на пригадує італійського поета Прімо Леві, що пере жив Авшвіц. Тут ідеться про глибокі екзистенціяльні питання. Жертва задумується над тим, чи в неї ще осталося щось із людини, а чи вона вже перетвори лася в звіря. Тому ув’язнення вимагає від жертви неймовірної моральної сили, щоб не попасти в течію відіндивідуальнення. У Стуса відчутна ця моральна сила, але і його мучили страхи, коли мури перетво рювалися в опирів, що ніби висисали його кров. Немало Стусових віршів мають апокаліптичний вимір, так ніби він передбачив чорнобильську ката строфу, думає Ельсбет Вольфгайм. Пророчі слова Стуса стосуються до його власної батьківщини, за для якої він узяв на себе тягар ув’язнення. Однак рідний край не має для нього тільки загрозливі пер спективи. Рідний край, вітчизна — це четвертий ду же важливий мотив Стусових поезій. Україна уосіб- лює для Стуса цілий комплекс спогадів пов’язаних з українською природою, її минулим, з власною роди ною, дитинством, друзями. Однак Стус у зв’язку з рідним краєм, задля якого він прийняв таку важку долю, бачить себе в певній тяглості, що переходить межі власного життя і тим самим він знаходить у ньому захист і тривкість. Свідомість, що він охопле ний певною тяглістю переходить і межі феномену рідного краю, це його знаття, що він належить до європейської культури. Подібне відчуття Ельсбет Вольфгайм знайшла в російського поета, що рівно ж загинув у неволі, однак багато скоріш, в Осипа Ман- дельштама. Стус споріднився зі західньою культу рою своїми перекладами з Ґете та Рільке, перекла ди, що покищо пропали в архівах органів безпеки, але ще може врятуються для української літератури. На думку доповідачки Стус дуже свідомо пере жив небезпеку, що духова спадщина може стати жертвою забуття. Стусовій поезії притаманне те, що вона не писана в одному вимірі, смерть в нього яв ляється і рятунком і загрозою водночас, мова його повна нюансів і півтонів. До амбівалентности в його творах належить і явище зникання часу, йому вдається відчути власну гармонію з рухом всесвіту, що випливає з сильної традиції українського духового життя, якого давня основа це селянська культура. Він зумів одухотво рити екзистенціяльні досвіди елементарних відчу вань і перенести їх у власну дуже образову мову. Одночасно він зумів вийти поза особисту долю і від- Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
