Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
Допомоги Раненим і Полоненим Воякам”, який діяв під проводом Олени Левицької, а співпрацювали Ольга Басараб, Марія Дольницька та інші. В часі ук раїнської державности провела один рік у Гельсінкі, у Фінляндії, де її чоловік був послом Української Народньої Республіки. Після повороту до Відня включилася до жіночої організації ’’Український Жіночий Союз” , в якому бу ла два роки головою (1920-22), а від 1922-1927 ак тивною членкою, головно в секторі преси й пропа ганди та допомоги населенню в краю, що вів допо моги голодуючим в Україні у 20-их роках. Заснува ла й провадила Українсько-Німецьку Секцію товари ства Українського Жіночого Союзу Олена Залізняк вдержувала зв’язки з австрійськими жіночими орга нізаціями, з Союзом Українок у Львові та Україн ською Жіночою Національною Радою в Празі. За снувала Секцію Студенток при студентському товаристві ”Січ” у Відні й репрезентувала часто Ук раїнський Жіночий Союз перед українськими гро мадськими та чужинецькими чинниками. У 1921 р. відбувся у Відні Конґрес Ліґи Миру і Свободи, в яко му взяла участь численна українська делегація. Тут постала Українська Секція цієї ліґи під головуван ням Блянки Баран. У 1923 р. брала Олена Залізняк участь у нараді Ліґи Миру І Свободи в Газі, як де легатка Союзу Українок із рідних земель. З приво ду трагічної смерти Ольги Басараб 1924 р. зорганізу вала Олена Залізняк у Відні протестаційну акцію. У 1927 р. переїхала до Львова, де дістала стано вище директорки фахової школи при жіночій коопе ративі ’’Труд”, яку поставила на високому рівні. Пра цювала в Союзі Українок, співпрацювала в кооп. ’’Українське Народне Мистецтво”, з Кружком Ганни Барвінок, з Пластом (у ділянці організації україн ської жіночої ремісничої молоді), була в Редакційній Колеґії журналу ’’Нова Хата”. 1927 року відбувся в Завадові біля Стрия, в домі о. Богдана і Анни з Мартинкових Охримовичів з’їзд молоді родини, влаштований Степаном Охримови- чем і Оленою Залізняк. У з’їзді взяло участь 26 моло дих людей, разом з численної участи старшої Гене рації. З цих молодих учасників згинули пізніше 10 осіб з рук окупантів, або померли в тюрмах, а 16 (мужчин і жінок) прожили довгі роки у Сибірі, у кон центраційних таборах. Степан Охримович, син о. Богдана, діяч ОУН і організатор молоді, помер у 1930 р. по виході з польської тюрми на 27-му році життя. Його наймолодша сестра Лідія засуджена на 25 років каторжних робіт за участь в УПА. Родинні зв’язки Олени Залізняк, які не перерива лися ніколи, заспокоювали її тугу за селом і роди ною, але з другого боку були джерелом безперерв ної журби; все хтось сидів у тюрмі, все комусь за грожувала якась небезпека, з боку котрогось оку панта Західньої України. З приходом 2-ої світової війни мусіла Олена Залізняк, як австрійська громадянка, повертатися до Австрії, звідкіля у 1950 р. переїхала до Канади. Тут вступила в члени Організації Українок Канади (ОУК), а з приїздом до Монреалю розвинула широку пра цю серед місцевих жіночих організацій. У 1956 р. ввійшла до Управи СФУЖО, як референтка зв’язків, а в 1957 р. по смерти Олени Кисілевської стала голо вою СФУЖО, якою була до своєї смерти у 1969 р. Упродовж останнього 20-ліття її громадське життя проходило на лінії трикутника Монреаль-То- ронто-Філядельфія, між цими трьома центрами ук раїнського жіночого руху на еміґрації. Як голова СФУЖО Олена Залізняк далі залишилася ревною й великою робітницею і співробітницею пером і ділом кожної конструктивної справи в організаціях, які входили в систему СФУЖО. Ініціюючи і очолюючи численні почини, акції й видання Світової Федерації Українських Жіночих Організацій, об’єднувала й координувала своєю діяльністю і своєю особою су противні течії, була духовим і організаційним зв’яз ковим у різних ділянках нашого організованого жит тя. Гідно репрезентувала світове українське жіноц тво, на становищі члена Секретаріяту Світового Кон гресу Вільних Українців, від листопада 1967 року і з посвятою до останніх хвилин життя працювала для українського жіночого руху, бувши сама піонером, співтворцем і невідємною частиною цього руху. Д окінченнп із ст. 21: ’’Ж ІН КИ В ... М У ЗИ КО ЗН А В С ТВ І" від початку цього століття по сьогодні в ніякому разі не претендує на вичерпну бібліографічну повноту. Це радше вибрані приклади, які показують, що в царині українського музикознавства жінки посіли важливе, а на деяких полях навіть домінуюче місце, їхні праці відзначаються назагал широким знанням предмету, точністю досліду і — понад усе — дбайли вістю і замилуванням до вибраної теми. Д окінченнн із ст. 22: "ТЕ, Щ О НЕ ЗА БУВ А Є ТЬС Я " ного в селі Сороки, Скалатинсь- кого повіту 1877 року. Цікаві спогади авторки про дуже нелегке особисте життя Оль ги Федорівни Франко — дружини Івана Франка, яка змушена була в нужді доживати віку серед чужого оточення у Львові. ”Не бачила я її ніколи з синами, — пише Лугова, — які одружені жили своїм ж и т тям. Напевно, якби дочка була тоді з нею, була б подбала про неї та про її кращий вигляд... Опу щена, самітня, ходила по Львову дружина Івана Франка. ” Книжка написана цікаво й міс тить у собі чимало важливих спо гадів. Юліян Мовчан
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
