Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
якогось товариства. Через те з цікавістю розгляда лась по домівці "Клюбу Русинок” — довгій, вузькій кімнаті в будинку ’’Просвіти” з двома чи трьома ша фами книжок та довженним столом, накритим зеле ним сукном. Ввічливі пані посадили мене під вікном та дали якусь ілюстровану книжку. Перегортаючи ’’про око” сторінки, тим краще могла я спостерігати ’’великих”, себто коло тридцяти жінок із кіл львів ської інтелігенції, що засіли довкруги стола й очіку вали приходу Кобринської. Її прізвище не було мені чуже. Якраз того літа під час вакацій у моїх батьків на селі, добираючись до книжок у жовтій ясеневій шафі, в якій дітям не вільно ’’бушувати” , віднайшла я невеличку книжку "Перший вінок”... Із захопленням підлітка взялась я читати цю книжку для дорослих.... Найбільше враження зроби ли на мене вірші Уляни Кравченко ”На новий шлях” і ”Дух часу” Кобринської. По закінченні вищої народньої, т.зв. виділової школи Олена Охримович вступила до гімназії, в якій навчання в тих часах вимагало від дівчини великої наполегливости й впертости. Вона вчилася вдома, з допомогою батька, братів та інструкторів, а потім їз дила двічі на рік здавати іспити й тоді перебувала у Львові довший час. Уже тоді включалася в громад ську працю, про яку згадує в статті про Константину Малицьку п.н. "Обов’язок аж до посвяти” у збірці ’’Виховниця поколінь — Константина Малицька”. Як гімназистка дістала від Кружка Українських Дівчат почесне тоді для мене доручення кольпорту- вати ту брошурку К. М. "Про жіночий рух” серед учасників пам’ятного університетського Курсу Укра їнознавства. Улаштував його у Львові 1904 р. Михай ло Грушевський і Іван Франко для студентів із При- дніпрянщини. Замилюючи чуйність царської жандар мерії, вони під різними претекстами діставали паш- порти на виїзд за границю і з’їхались до Львова з усіх кінців України. Тоді проф. Федір Вовк закупив у мене кілька примірників брошурки й дивувався, що за хоплення західньо-европейських жінок фемінізмом дійшло й до нас, галицьких українок. Після матурального іспиту в Українській Акаде мічній гімназії 1905 року, Олена Охримович, на за гальне здивування, записалася на університет у Львові, де студіювала мову й літературу. Товариш ками студій на філософічному факультеті були Оль га Левкович і Марина Лучаківська. Щоб уможливити собі життя і студії у Львові — стала вона інструктор- кою-настоятелькою в дівочому Інституті Руського Педагогічного Т-ва ім. св. Ольги. Не було це легке завдання для молоденької студентки, а при тому вона знаходить час на суспільну працю. У 1908 році "Кружок Українок” (перезвався так із Кружка Україн ських Дівчат) став видавати місячник ’’Мета”, при свячений змаганням жіноцтва до рівноправности. Його редагувала колеґія, до якої належала Олена Охримович, Дарія Шухевич і Ірина Січинська. Не маючи потрібної підтримки ’’Мета” проіснувала всього один рік, але її поява для дальшого розвитку українського жіночого руху мала своє значення. У 1909 р. Кружок Українок і Клюб Русинок злилися в одну "Жіночу Громаду” і О. Охримович стала її орга нізаційною референткою. Працює також в Акаде мічній Громаді, Студентському Союзі, Просвітньому Кружку, Комітеті Української Молоді, який боровся за український університет у Львові. У цій боротьбі замітна є участь О. Охримович; після арештування 116 студентів і проведеної ними голодівки, відбувся процес у Відні, в якому вона виступала, як свідок, і в великій мірі вплинула на вислід процесу. Тоді закла дає у Львові Секцію Студенток і є в її проводі. Громадські зацікавлення ведуть її і до загальних організацій, до ’’Просвіти”, де провадить курси для неписьменних і виїздить із доповідями на села; до Національного Музею, де впорядковує збірку виши вок, а в Етнографічному Збірнику НТШ друкує зіб рані на Бойківщині матеріяли, звичаї, обряди, пісні. * Про її провідне й безкомпромісове становище в українській справі говорить її участь у делегації ук раїнок до маршала сойму Станислава Бадені з дома ганням рівних виборчих прав для жінок. Делеґація складалася з трьох осіб: провідниці жіноцтва Марії Білецької, діячки Константини Малицької і представ ниці молодої Генерації, студентки Олени Охримович. Перебіг розмови з могутнім тоді маршалом поль ського сойму переказує Олена Залізняк у цитованій уже статті ’’Обов’язок аж до посвяти” у збірнику ’’Ви ховниця поколінь — Константина Малицька”. По закінченні університетських студій держав ним іспитом з української мови, О. Охримович пра цює вчителькою в дівочій гімназії с.с. Василіянок і в учительській семінарії УПТ (Українського Педагогіч ного Т-ва). 1910 року Олена Охримович вийшла заміж за Миколу Залізняка, громадського й політичного дія ча та публіциста. У подружжя було двоє дітей, дочка Олена, тепер заміжня Весоловська, і син Юліян. У громадській праці Олена Залізняк далі в цен трі жіночого руху, побіч Марії Білецької, Константи ни Малицької, Софії Федорчак, Стефанії Пашкевич, Дарії Старосольської та ін. Її прізвище є між членами Комітету, якого створили ці діячки для здійснення фонду "На потреби України”, пов’язаного з надіями на актуалізацію української справи перед Першою світовою війною 1912 р. Підписала й тоді О. Заліз няк разом із 8-ми визначними жінками ’’Відозву до українського жіноцтва” . У 1913 р. Миколу Залізняка у висліді ’’процесу 101” видалили з границь Австрії як чужинця. Цей розпорядок удалося усунути, і вибух війни перешко див намірам подружжя, яке хотіло емігрувати до Америки. У 1914 р. виїхала Олена Залізняк в подорож в Україну з братом Юліяном. У Мелітополі на Кримі відвідала батьків свого чоловіка. Там захопила її вій на. Серед великих труднощів через Швецію дістала ся до Відня, де прожила аж до 1927 року. Зараз після приїзду розгорнула живу діяльність в "Комітеті Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
