Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
В с т у п н а с т а т т я Ір е н и П е л е н с ь к о ї до б іо г р а ф ії О л ени З а л із н я к о в о ї, я к у п р и г о т о в л я є р е д а кц ій н а к о л е ґія в ід ім е н і С Ф У Ж О . ЖИТТЬОВИМ шляхом Рідне село Сенечолів розкинулось по бойків ських горбах широко й далеко, так що до школи ді тям дійти ніяк. Тому школи нема. Діти священика о. Юліяна Охримовича вчаться вдома аж до 4-ої кляси народньої школи. Відтак батько везе їх до міста, кого до Стрия, кого до Львова. У Львові є вже троє синів, два в українській гімназії, а один на теології. Дочку Олену, яку кликали Галею, й наймолодшого сина Остапа до Стрия. Охримовичі — рід старий, священичий — о. Юліян є парохом Сенечола, його батько був парохом Велдіжа, священиками були та кож дід Юліяна Євстахій і прадід Григорій. Для 10-річної Галі Стрий 1896 року — страшенно велике місто. Вона ще досі не виїздила з Сенечола, хіба що один раз ще 8-літньою до Львова. Там була на Крайовій виставі, де показували звірів з Карпат, зразки народнього мистецтва, зібрані Володимиром Шухевичем, і слухала в театрі Соломію Крушель- ницьку, але це не зробило на неї такого враження, як електричний трамвай. Місто Стрий, нова школа й станція у бабці Гора- левичевої, зі старого священичого роду Петрушеви- чів, де перебували діти священиків з околиці — були початком міського життя. Вже не було вороття у сільське затишшя Сенечола, хіба що на деякі свята й вакації. Одначе враження з дитинства в Сенечолі такі сильні, що вже на схилі віку, на 81-му році життя відтворювалися з пам’яті й клалися на папір цілі довгі тексти пісень, колядок, щедрівок, образи зви чаїв і обрядів. Вони залишилися, як ’’Зразки народніх співанок з села Сенечола з кінця XIX століття.” Початки в чужій міській школі не були легкі. Хо ча Галя Охримович перевищувала своїх товаришок знанням предметів, проте вони дивилися згори на українку з села. Колись одна з них сказала: "Я внуч ка повстанца, а ти так як хлопка, бо ти цурка попа зе всі” (Я в н у ч к а п о в ст а н ц я, а т и т а к я к селянка, бо т и д о ч ка п о п а з і села). У відповідь на ці слова тиха Галя несподівано піднесла кулак і з усієї сили вда рила ним межи очі товаришку-польку. З тієї пори ні хто не відважувався зачіпати української дівчинки з села, яка виявила вже в дитинстві риси вдачі Охри- мовичів: лагідність і несміливість поведінки у що денному житті, але твердість характеру і готовість до боротьби в обороні чести своєї і свого народу. Мовчазна Галя любила вже змалку прислухува тись до розмов старших на громадські й політичні теми, а в домі пані Горалевич була до того часто на года. Тут приходив її син о. Лев , парох села Угер- ська, діяч і співробітник Євгена Олесницького, о. Олекса Бобилевич, сотрудник на Ланах, Володимир Охримович, найстарший брат Оленки, який працю- вав конципієнтом у д-ра Олесницького. У четвер — торговий день у Стрию — приїздили священики та батьки дітей. Атмосфера була напружена, бо в 1897 р. відбувались вибори до Сойму, і Стрий був цен тром виборчої округи й пропаганди. В день виборів поляки мали арештувати брата Володимира тому він мусів сховатися. "Станціонери бабуні” також брали участь у політичній боротьбі. Галя, учениця 4-ої кля- си, ходила попід будинок Повітової Ради, де відбу валися вибори й приглядалася, хто йде голосувати на українських кандидатів, а хто може "схрунити”. У Стрию жила Галя тоді лише три роки, але зв'я зок із цим містом не переривався. Затримувалася в ньому, коли відвідувала батьків у Сенечолі (аж до смерти батька в 1908 p.), сестру й шваґра о. Ревако- вича в Волосянці й братів, о. Ростислава в Уричі в Скільщині та о. Богдана в Корчині, а пізніше аж до 1939 р. в Завадові коло Стрия. Після вакацій 1899 р. виїхала Галя до Львова, де мешкала у о. Демяна Лопатинського. Мені було тоді 12 літ, і я ходила у Львові до шко ли — пише про ті часи у статті "Наталія Кобринська у моїх спогадах”. Перший раз у житті була я на зборах Олена Залізняк 1886-1986 Olena Zalisniak
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
