Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
ВАСИЛЬ витвицький Ж ІН КИ в УКРАЇНСЬКО М У М УЗИКОЗНАВСТВІ На протязі довгих століть питання музикознав чої праці розв’язувалося скрізь у світі доволі просто і — як здавалося — логічно. Музична творчість, тобто композиторська праця була безупинно й стовідсот ково ділом чоловічим. Услід за тим втримувалося переконання, що й дослідча праця над тією твор чістю мусіла бути в чоловічих руках. Таке становище втримувалося аж до кінця 19-го століття. Зміну у цьому відношенні принесло щойно 20-те століття, доба докорінних, подекуди й революційних інова- цій. На полях композиторському і музикознавчому зміна ця проходила з початку тихо й непомітно, аж поки не виросла на всю величину і не стала — сказати б — фактом доконаним. Почалося з того, що в лавках університетів і консерваторій стали з’являтися тут і там жінки, заці кавлені музикологічними студіями. Згодом журнали й газети, загальні й суто музичні, стали містити статті й рецензії, що виходили з-під жіночих рук. Своїм знанням предмету і вмілістю критичної оцінки мис тецьких явищ ці писання були на належному рівні. Цей процес проходив одночасно в цілому культур ному світі, він позначився і на музичному житті Укра їни. На початку це виявилося в ділянці — можна сказати — невтральній, тобто на полі музичної фол кльористики. Уже ’’Перший Вінок”, жіночий альма нах з 1887 р. подав матеріяли з поля фолкльористики С. Окуневської, К. Павлик і О. Франко. Велику увагу надавали справі музичної етнографії Леся Українка. Сама признавалася, що якби у неї було сильніше здоров’я, вона була б вибрала музику за свою про фесію. Гарно грала на фортепіяні й вміла дуже ціка во імпровізувати. Дякуючи старанням Лесі Українки, записано на фонографі чимало старовинних кобзар ських дум. До цієї справи вона докладала не тільки зусиль і праці, але й власних коштів. Для записів і дослідів над думами нею було запрошено вченого- етнографа Філарета Колессу, який першу частину своєї праці опублікував 1910 р. під назвою ’’Мелодії українських народних дум”. Леся Українка оцінила це видання дуже високо. У листі до Ф. Колесси вона писала: Д у ж е дякую Вам від себе і від імені мого чоло віка за надіслану к н и ж к у "Дум". Надзвичайно вт іш но було мені бачити цю велику працю викінченою і доведеною до ладу Вашим високоосвіченим ст аран ням. Тепер у ж е справді м ож на сказати: "Наша пісня, наша дума не вмре, не загине". Честь Вам і дяка за Ваші т руди”. (Соф ія Грица "Ф. М. Колесса", Київ 1962, стор. 41.) Вихід жінок на ширше поле музичної діяльности відбувався не раз шляхом родинних зв’язків і впливів. Завдяки своєму батькові, композиторові Миколі Ли- сенкові, його дочка Мар’яна відзначилася не лише як піяністка й концертмайстер, але й керівниця Музич но-Драматичної Школи в Києві у роках 1912-1918. З родинної музичної атмосфери вийшла Стефа нія Туркевич-Лукіянович. Батько її, о. Іван Туркевич був любителем музики у найкращому розумінні цього слова. Де б не проживав, дириґував церковними хо рами, влаштовував музичні вечорі, в яких сам брав участь. Його син Лев став визначним дириґентом, у роках 1941-1944 музичним керівником оперного те атру у Львові, а дочка Ірена виявила себе як концер- това й оперна співачка. Стефанія Туркевич почала свої студії у Львові, продовжувала у Відні, а закін чила у Празі. Багато зусиль присвячувала науці гри на фортепіяні й композиції. Між її творами опера ’’Мавка” на основі ’’Лісової пісні” Лесі Українки, фортепіянові твори, камерні й окрестрові. Проте увесь час цікавили її питання музикознавства, які вона вивчала у Львові, а закінчила в Празі, здобувши звання доктора музикології в Українському Вільному Університеті. Свої музикознавчі вмілості передавала згодом своїм учням у Львівських музичних школах. На початку 20-го століття в музикознавчих клясах університетів і консерваторій України стали навча тися жінки-студентки. Чимало з них з успіхом закін чували студії і ставали виявляти себе на різних ділян ках музикознавства. Уже в 1940-их роках появлялися в пресі й в окремих виданнях праці, статті й рецензії таких музикознавців, як Олена Андреєва, Анастазія Довженко, Катерина Майбурова, Галина Тюменева, Тамара Шеффер і Онисія Шреєр-Ткаченко. В наступ ному десятилітті ці лави значно поширилися. Праця цих жінок-піонерок не була легкою. їм довелося проломлювати давнє упередження до ді яльности жінок у науці. Ще більше важив ідеологіч ний фактор, який в умовах совєтської системи тяжів на всіх працівниках в царині науки й мистецтва. Всу переч прийнятим у цілому науковому світі принципам шукання за правдою і за незаперечними фактами, доводилося не раз іти за наказаними згори вказів ками й заборонами. На полі українського музико знавства це значило промовчувати, а в кращому разі применшувати факти і події зв’язані з розвитком церковної музики. Незважаючи на факти треба було оминати імена музик, які були репресовані (Василь Барвінський, Борис Кудрик), або які опинилися на еміґрації (Олександер Кошиць, Нестор Городовенко, Володимир Грудин, Микола Фоменко). Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
