Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
РОЗВИТОК ВЕСНЯНОГО ФОЛКЛЬОРУ Під час року бувають різні свята, які мають свою красу, свої обряди, правила, свій безмежний чар. Ко ли б ми зробили дослідження наших обрядів, чи пі сень, нам також довелося б перевірити танки, сполу чені з певними святами. Тим шляхом ми б дійшли до висновку, що у них багато давнини, яка сягає ще, ма буть, до передплемінного часу. Наприклад, взимку на Новий Рік — Маланка, на Весну — Великдень — Гаївки, влітку на Івана Купала — хороводи, а восени — обжинки. У цій статті подаю деякі приклади гаївок з пе- редхристиянських часів та символи тих гаївок, як та кож роз’яснюю, де і як їх колись виводили. Окрім цього, хочу показати, що прихід християнської віри мав не тільки певний вплив на характер гаївок, але також і на психіку певного часу. Одночасно побачи мо, що історичні події і зовнішні соціяльні зміни ма ли сильні впливи на дух людини, на її погляди і жит тя, і тому змінили настрій кожної гаївки. Наші стародавні українські пісні, що вітали з приходом весни, так звані ’’веснянки” чи сучасні по пулярні ’’гаївки” прославляють весну барвистими словами і таким чином хвалять її прихід та її свіжу природню красу. 1) Ой вербо, вербо, вербовая, На тобі кора дубовая. 2) Хто тобі, вербо, корінь підмив Хто тобі, вербо верха зломив? 3) Підмили корінь тиха вода Зломили верха буйні вітри. (Українські народні мелодії, ч. 495, ст. 233.) Пісні за поганської доби були все звернені до різних природніх сил так як: сонце, місяць, вітер тощо. Віра в сили природи виявлялася часто не тіль ки в піснях але також у танцювальних актах. Тож зрозуміло, що вони тим чином старалися самі собою передавати природі енергію чи взагалі збудити її си лу до життя. Тому наші предки створили ряд гаївок, якими, вони вірили, що зможуть вплинути на любов і долю: дівчини, подружжя, на урожай тощо. З приходом християнства багато виявів поган ської культури були цілком змінені або знищені. По ганський настрій гаївок, заперечував дух християн ського погляду на життя. Тому наші предки, що прийняли християнську віру, як також провідники християнського руху подбали, щоб викорінити по ганський настрій в гаївках та надати їм більше релі гійного характеру. Перше треба зрозуміти вартість стародавнього стилю гаївок, бо тільки тоді зрозуміємо, що то є гаїв ка. Хоч наші предки переходили внутрішню бороть бу з християнством проти поганства, все таки деко трі пісні з далекої поганської старовини дійшли до нашого часу без значних змін. Починаю з гаївки ’’Кривий танець”, бо вона є од на з наших первісних гаївок, створена ще поганами. Кривого танця йдемо, Кінця му не знайдемо; То вгору, то вдолину, То в ружу, то в калину, А ми кривому танцю Не виведемо кінцю, Бо його треба вести Як віночок плести. (Проф. С. Килимник. Український р ік у народних звичаях, ст. 51). Як бачимо, цілість цієї гаївки показує постійний настрій життєвої безконечности. Проф. С. Килимник пояснює, що думка ”то вгору, то вдолину” знаменує силу соняшного руху. А саме, як воно сходить і захо дить. Цей постійний рух символізує безконечність. Далі й саме слово ’’вінок”, його форма кола, є сим волом безконечности. Отож, ця гаївка немов виявляє магічну силу яка притягає і наближає до безконеч ности. Тут головне питання про рух у природі, тобто: схід і захід сонця, день та ніч, життя і смерть, як та кож зміна пір року. Декотрі гаївки, які можна включити до стародав нього дохристиянського часу, є також: вінок, жу чок, подоляночка, заклик весни, та ще інші. Тексти цих згаданих гаївок подаємо далі. Вінок Ой вінку, наш вінку, Крищатий барвінку, Я тебе плела Та вчора з вечора. Та повісила тебе Я в терені та на дереві, На шовковім шнурочку, На золотім кілочку, А моя мати взяла Та й миленькому дала Коби я була знала, Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
