Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
ВДОВА в ПОЕЗІЇ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА В своїй творчості Тарас Шевченко приділив чи мало уваги українській жінці, особливо нещасливій долі дівчини-матері й вдови, іноді з тією самою фабулою, як наприклад у поемі й повісті "Наймичка”. Поет-сирота глибоко відчув трагедію дітей-сиріт і дітей безбатченків, та зворушливо змалював їхнє безрадісне дитинство та трагічну долю їхніх матерів. Дві контрастові вдачі, чи радше душі, самотніх матерів виводить Тарас Г. Шевченко в своїй поезії: перша — це спустошена слабосила вдача в поемах ’’Катерина” й "Сліпая”, а друга, неменше глибока й зворушлива драма незломної, міцної душі в поемі й повісті ’’Наймичка” та меншій, маловідомій поезії ”Ой, крикнули сірі гуси”. Спершу приглянемося слабким пустоцвітам, що їх змалював поет так, неначе бачив наше двадцяте століття: У перетику ходила По оріхи, Мірошника полюбила Для потіхи. Мельник меле, шеретує, Обернеться, поцілує — Для потіхи. У перетику ходила По опеньки, Лимаренка полюбила Молоденька. Лимар кичку зашиває, Мене горне, обнімає — Молоденьку. У перетику ходила Я по дрова, Та бондаря полюбила Чорноброва. Бондар відра набиває, Мене горне, пригортає Чорноброву. Коли хочеш добре знати, Моя мати, Кого будеш попереду Зятем звати — Усіх, усіх, моя мамо, У неділеньку зятями Будеш звати. Кос-Арап. Подібні типи жінок віддзеркалені також і в інших поезіях лагідного й співчутливого поета, що стара ється перестерігати, а то й захистити нерозважних дівчат, особливо, молоденьких землячок, перед на слідками їхньої легковірности й хвилевого почуван ня. Але обмежимося тут до вдови. Таку веселеньку та ще й самолюбну вдову виво дить поет у ранній баляді ’’Утоплена”, що побудо вана за всіма правилами романтичного стилю, але й відображує психологічні заламання старшої жінки, що тратить свою незвичайну красу та заздрить усім молодим жінкам включно з рідною донькою. Давно колись те діялось У нас на Вкраїні. Серед села вдова жила У новій хатині Білолиця, кароока І станом висока, У жупані; кругом пані, — І спереду й збоку. І молода — нівроку їй, — А за молодою, А надто ще за вдовою, Козаки ордою Так і ходять, І за нею Козаки ходили, Поки вдова без сорома Дочку породила. Породила та й байдуже: Людям годувати В чужім селі покинула. Отака то мати!... Постривайте, що ще буде! Годували люди Малу дочку, а вдовиця В неділю і в будень З жонатими, з парубками Пила та гуляла, Поки лихо не спіткало, Поки не та стала: Не зчулася, як минули Літа молодії... Лихо, лихо! Мати в’яне, Дочка червоніє. Виростає... Взаємини між матір’ю та донькою стали нестер пні, коли кучерявий рибалка почав залицятися до доньки: Тяжко плакала Ганнуся І не знала, защо, Защо мати знущається, Лає, проклинає,... Катувала, мордувала, Та не помагало: Як маківка на городі, Ганна розцвітала; Вкінці вдова задумала позбутися своєї суперни- ці-доньки: Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
