Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
або І місяця отруйний чар підступно ранить крізь каштани. Отже, абстракне поняття ніжности стигне тут як га ряча рідина (асоціяція до попереднього емоційного стану героїні й натяк на її теперішній стан відпру- ги). На подібному принципі побудований і другий образ: місячний чар (абстракція) ранить крізь каш тани (знов таки абстракція, яка набирає емоційного змісту). Подібні образи з’являються і в пізній твор чості Наталі Лівицької-Холодної: Знов тиші оксамитний кпапоть упав на слів стогранне скло. чи У штольнях душ лиш холод і пітьма. або Божа рука, що в жмені світ стиска. Особливий своєю асоціятивністю перший образ, — прямо ’’фізично” можна уявити собі палку розмову (стогранне скло слів), яка раптово втихає (падає клапоть тиші й приглушує її). І тут можна погодитися з Рубчаком, що "Образність її (Наталі Лівицької-Хо лодної) поезії... не так вибаглива і багата, як витон чена” ( К о о р д и н а т и , том 2, стор. 114). Все таки треба до цього твердження внести додаток, що внутрішньо образність поетки буває — зрідка, правда — багата та складна. Ill Збірка Н а грані, досі не друкована книжковим форматом, охоплює поезії 1944 — 1967 років. Це створює семирічну прогалину між появою збірки С ім л іт е р (1937) та 1944 роком. Поетка твердить, що вона ніколи не переставала писати, і ця прогалина, як і всі пізніші прогалини, створилася через те, що вірші пропадали під час війни або губилися через життєві потрясіння. В цій збірці поетка не лише вносить нові виміри настрою, глибші й темніші, але й цілком нове став лення до світу. Вона тут дивиться на життя та явища ’’оком втрачених надій”, бо ж усі надії на повернення на Україну, якими жила еміґраційна ґенерація поетки, виявилися фольговими, і Лівицька-Холодна усвідо мила з жахом, що їй таки доведеться ”на розпуттях померти”. Крім того, трагедії й жорстокості Другої світової війни, які до кореня зрушили свідомість сві ту, вирвали також Наталю Лівицьку-Холодну з її ранніх ідеалізованих рейок. Вона побачила світ і життя, як "гірке питво”, "трагічний кін”, з болем і облудою. І в такому світі поетка почулася раптом чужа, ’’немов у труні”. Зрозуміло, що з усім цим приходить розчарування ("про що іще тут можна снити у млах самотніх вечорів?"), і поетка проби рається крізь темінь існування ... зморою страшною, калікою на костурах. Світ, який колись був повний світла, і суспільство, що мало ще зміст і мету — які окутували поетку й давали їй почуття приналежности й задоволення — той світ і суспільство стали відчуженими, а то й недобрими: Так тяжко жить в цей час лихий, недобрий, У штольнях душ лиш холод і пітьма. Ідеалізоване колись суспільство з його політичними візіями стало, після воєнних зрушень, антиподом самого себе, кодлом "хамства і сваволі”. В цьому розчаруванні, в непривабливій сірій дійсності поетка все таки знаходить клапті світла й хвилини ліричних проблисків у вузькому кутку осо бистого життя. Це чудово віддає вірш ’’Усміх”, який варто навести повністю: Знов тиші оксамитний клапоть Упав на слів стогранне скло, А серце раптом, наче папороть, Чудесним цвітом зацвіло. На скатертині пляма світла І усміх по той бік стола: ’’Скажи, чи ти хоч раз помітила, Що молодість уже пройшла?” Нью-Йорк, в якому опинилася поетка, був їй чу жий не лише культурою, не лише чужістю облич навколо неї чи зовнішнім виглядом, який її відштов хував, а й своєю метою, самоспрямованістю, тим безжальним ритмом його механічної цивілізації. І одиноким рятунком, до якого поетка зветралася, був Бог: О, дай припасти до зболілих стіп Твоїх, дай знати, що Ти тут, в міських пекельних норах, і хай Твоєї крови крапля змиє гріх моєї маподухости і непокори. Отже, зміст цієї збірки співзвучний з її назвою Н а грані, в ній поетка відломлює себе від екзальтованої дівочости, від емоційної патріотичної візійности, від ходить від минулого, але, водночас, не входить у сучасне. IV Збірка П е р е к о т и п о л е (недрукована) включає вірші 1968-1976 років. Вона, як і наступна збірка, перетикана елементами передостанности або оста- точности (на це вказують хоча б назви віршів: ’’Ос таннє слово”, "Остання дія”, ’’Остання жертва”, ’’Ос тання молитва”, "Перед останнім судом”, ’’Сповідь”, "Старість”, ”Так мало часу”, "Янгол смерти”, "Крик в порожнечу”, "Тяжко давить на очі пітьма” і т.д.). Наталя Лівицька-Холодна, як ніхто інший в україн ській поезії, два десятки років стоїть на порозі між земним і вічним, нотує настрої й пережиття, дивля- чися у темряву тієї нерозгадної тайни. НАШЕ ЖИТТЯ", ЛЮ ТИЙ 1986 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
