Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
д-р АНДРІЙ ТЕРШАКОВЕЦЬ НЕВРОЗИ У ПОДРУЖЖІ Чи нервові прояви у заміжніх жінок є симптом емоційної недуги, чи це наслідки, так би мовити, споконвічного пригнічення жінки, заподіяного под ружжям? Таке питання ставиться не лише однодумцями радикального психіятра Тома Caca (Sasz), які вірять, що взагалі всі емоційні та умові недуги є наслідок жорстокости суспільства, якому потрібно жертв і яке своєю системою вимог може довести людей до божевілля. Такі погляди вже не мають багато при хильників, як мали колись в 60-их роках. Однак, феміністки далі серйозно розглядають питання та кого роду. Вони хочуть визначити причину справжніх невротичних недуг. Добрим прикладом може служити стаття1 д-ра Александри Симондс (Alexandra Symonds) лікарки- психіятра й психоаналітика з Американського Інсти туту Психоаналізи (Карен Горней Інститут), фемініст ки, відомої на Сході Америки своєю суспільно-науко- вою і публіцистичною діяльністю. Під час інтерв’ю вона розказувала про відгук жіноцтва на її теорію. Її стаття зазнала різкої критики феміністок, відбиваючи різницю поглядів між жінками. Вони навіть саму назву статті ’’Проголошення залежности жінки” (Wo men’s Declaration of Dependence) вважають образли вою. Матеріялом цієї статті є клінічні спостереження про неврозу залежности (стара назва: м а з о х із м ), якою жінки, описані в статті, захворіли, коли вийшли заміж. Вони стали уникати якогонебудь самостійного рішення, лишаючи їх своїм чоловікам. Одні стали боятися їздити автом, а згодом і зовсім втратили цю вмілість. Інші зробилися пригнобленими й недбай ливими в одязі. В інших з’явилися симптоми фобії: вони страхалися їздити потягами, автобусами, ко ристуватися літаками. Цікаво, що перед одруженням всі ці жінки були цілком самостійні й компетентні в своїй праці, добре заробляли, часто подорожували. Під час лікування виявилось, що ці жінки виросли у неспокійних і незлагоджених родинах, обставини яких змусили їх ’’вирости якнайшвидше”. Змалку вони звикли ’’бути дорослими”, давати самі собі раду. Всякі бажання опертися на когось іншого вони придушували замість того, щоб розви нути нормальне вміння співпрацювати з людьми. Через це у них виробилися елементи скрайности — їм хотілося бути у всьому самостійними, або цілко вито від когось залежними. 1 Стаття ця стала джерелом відомого "best seller" The Cinderella Syndrome — Collette Dowling. Одна з таких жінок, перед одруженням була медсестрою — завідувала великим відділом і була навіть знана з ’’твердої руки”, після шлюбу стала відчувати, що навіть просте зауваження чоловікові — це недобра річ і цього ніколи не робила. Прийшло до того, що вона не сказала ані слова, коли її чоловік — любитель авт, раптом перетворив їхню вітальню на механічну майстерню і вона не могла навіть прий мати гостей. Як вияв свого незадоволення, у неї з’явилася вразливість до машинної олії і взагалі вона не могла заходити до вітальні. Чоловіка це зовсім не стурбувало, він, мабуть вважав, що все гаразд, жінці не потрібна вітальня, бо вона перестала любити гостей. Інша жінка плакала від почуття самоти, бачачи, як чоловік цілими вечорами сидить зі слухавками на вухах, одначе, не сказала йому ні слова. Одні критики, твердить д-р Симондс, вважали, що такі жінки ніколи не вийшли б заміж за своїх чоло віків — диваків, коли б суспільство не надавало чоловікам такого перебільшеного значення. На їхню думку, ці жінки мали початки неврозів, які б не розвинулися, якби не таке подружжя. Інші критики, а саме ті, що не вірили в умові недуги, пояснювали їх подружньою тиранією. У відповідь цим критикам можна сказати, що в такому невротичному поєднанні залежної особи із садис тичним або відчуженим (схізоїдним) чоловіком, нема переможців і переможених, а є лише жертви. Партне рові залежної людини також нелегко: патологічна залежність нагромаджує лють, яка виходить нагору різними неприємними проявами. Слід сказати, патологічна залежність це невроза не притаманна статі (sex-linked). Нею хворіють чо ловіки так часто, як і жінки. Різниця лише в тому, що в нашому суспільстві ”не личить” мужчині показати залежність, отже він її приховує. Очевидно, жінки, згадані в статті, мали якусь емоційну проблему, — назвемо її невротичною чи ні. Адже перед подружжям вони поводилися зовсім нормально. Тому самозрозуміле, що шлюбне життя діяло на їхній емоційний стан здоров’я. Як бачимо, на душевний стан деяких заміжніх жінок впливає суспільство, бож і подружжя це своєрідна суспільна установа. Проте характер цього впливу не такий, як його уявляли критики д-р Симондс. Подружжя у традиційній формі зчаста призво дить до суспільної маєткової нерівности у взаєми нах людей, тим часом гармонійність родини буває тоді, коли вона побудована на рівності. Це парадокс і конфлікт, з яким тисячі поколінь переважно давали собі раду саме тим, що в атмос "НАШЕ Ж ИТТЯ”, ЛЮ ТИЙ 1986 15
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
