Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
дитину на шляху, а сама шукає на своє горе ліку — одинокого, який їй лишився — в воді під льодом. Наймичка — натура безмірно глибша, чуття у неї не тільки живе, але сильне та високе, любов до дитини така могуча, що перемагає все інше, заслоняє перед нею весь світ, заставляє забути про себе саму, від дати все своє життя не для хвилевої покути, але для довгої жертви на користь своєї дитини”.3 Отже, хоч доля Катерини і Ганни однакова — обидві покритки, обидві жертви панської жорсто- кросим й сваволі. Але Катерина не витримала цього становища. Після зради москаля життя втрачає для неї інтерес. Приголомшена зрадою, заподіяною їй кривдою, людським поговором, всіма відкинута й покинута — Катерина знайшла вихід у самогубстві. Не така Ганна — вона знаходить у собі волю зберегти своє життя для сина. Материнська любов у Ганни — понад усе! Материнська любов дає їй силу забути про все, навіть про саму себе. Ганна всі свої сили спрямовує на те, щоб відвернути від сина ту наругу, ту поразку в правах, які випадали на долю ’’байстрюка” — позаш лю бної дитини дівчини- покритки. Ганна підкидає свою дитину заможним бездітним хуторянам, а сама згодом іде до них у найми. Дід Трохим і баба Настя, які приймають Ганну за наймичку, люди надзвичайно сердешні й доброзичливі. Вони добре ставляться до наймички. Але наймичка увесь свій вік тяжко страждає. Палка материнська любов бореться із стражданням. Вона мусить критися навіть від сина. Для нього вона тільки чужа людина — наймичка. Велика й ніжна материнська любов Ганни до свого сина Марка: Не зна Марко, чого вона Так його цілує, Сама не з’їсть і не доп’є, Його нагодує. Не зна Марко, як в колисці Часом серед ночі Прокинеться, ворухнеться, — То вона вже скочить, І укриє, й перехрестить, Тихо заколише; Вона чує з тії хати, Як дитина дише. Коли Марко виріс і готується до весілля, то най мичку просять бути в нього весільною матір’ю (бо баба Настя не дожила до весілля Марка), але най мичка відмовляється: Ні, Марку! ніяко Мені матір’ю сидіти: То багаті люди, А я наймичка ... ще й з тебе Сміятися будуть. Нехай Бог вам помагає! Піду помолюся усім святим у Київ. І наймичка пішла на прощу. Тільки перед смертю вона призналася синові — "Голова матері”, Олія. Т. Шевченко, 1838-1840. Portrait of a woman/mother. Oil. Т. Shevchenko, 1838-1840. ’’Марку! Подивися, Подивися ти на мене! Бач, як я змарніла? Я не Ганна, не наймичка, Я...” Та й заніміла. Марко плакав, дивувався. Знов очі одкрила. Пильно-пильно подивилась, Й сльози покотились. ’’Прости мене! Я каралась Весь вік в чужій хаті... Прости мене, мій синочку! Я... Я твоя мати!” Та й заніміла... Марко слухав, І земля дрижала. Прокинувся... До матері — А мати вже спала! За висловом Івана Франка, поема ’’Наймичка” "нале жить до найбільших тріюмфів справжнього мистецт ва і мусить уважатися за найкращий доказ великої геніяльности Ш евченка”. У стражданнях Ганни розкривається велика сила материнської любови, моральна чистота й душевна сила матері-покритки. П. Куліш — сучасник і приятель Шевченка — також високо оцінював поему "Наймичка”: ”Я не знаю нічого досконалішого ні в одній європейській літературі”. НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ—КВІТЕНЬ 1985 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
