Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Хата-господарство в Путипові, де жив Федьнович. Fedkovych's homestead in Putylov. Іван Франко так оцінив творчість Федьковича: ’’Федькович се талант переважно ліричний, всі його повісті, всі найкращі його поезії навіяні теплим інди відуальним чуттям самого автора — всі похожі на частки його автобіографії — так і здається, що автор співає і розказує всюди про те, що сам бачив, сам найглибшими нервами душі прочув і в тім іменно ле жить чаруюча сила його поезії, доки живе наша мо ва. Федькович вложив в свою поезію найкращу час тину своєї душі, а така поезія не вмирає, не пропа дає”. У поетичній творчості Федькович поєднував впливи західньо-европейського романтизму з буко винським фолкльором. В основі його ритміки й обра зів лежить народня поезія. Його особливо цікавили гуцульські леґенди. В поемі "Довбуш” він відтворює легендарну постать цього провідного опришка, який мститься за кривди свого упослідженого народу. Багато віршів Федьковича стали народніми піснями, як, ”Як засядем браття коло чари”, "Гуляли”, "Окресни, Бояне!” й ін. Поет сам часто, дуже вдало підбирав мелодії до своїх віршів. Дослідники ка жуть, що Федькович навмисне ділив свої вірші: для читання і дня співу. Федькович теж розумів важливість значення театрального мистецтва. В листі до приятеля у 1867 р. писав: ”Що з нашим театром? Ще не ожив? Робіть, що робите — бо єго конче нам треба". Своїми п’єса ми ’’Довбуш”, "Керманич”, "Богдан Хмельницький”, ”Так вам треба” й ін. та перекладами Шекспірових ’’Макбета” та ’’Гамлета” Федькович старався створи ти відповідний репертуар для театру. Більшість прозових творів Федьковича розкри вають буйний світ гуцульського життя, напр. ’’Хто винен?”, також теми нещасного кохання — "Люба — Згуба”, "Серце не навчити”, ”До неї”, "Шипітські бе рези” та ін. Також в повістях описана австрійська військова примусова служба гуцулів, як ’’Сафат Зі- нич”, "Штефан Славич”, "Таліянка” та другі. Леся Українка так оцінює прозову творчість Федьковича: ’’Федькович насвітлює в художній формі спогади з юности, вояцькі походи і картини побуту; все про- никнуте теплим і глибоким почуттям, любов’ю до ві дображених людей і природи. Своїм гарним, чисто — народнім стилем нагадує повісті Марка Вовчка. Можна сказати, що кращого стиліста за Федьковича не було й нема серед буковинських і галицьких письменників і в загальному твори Федьковича мож на поставити поруч з кращими взірцями української, а то й позаукраїнської народньої літератури”. В 1886 р. в Чернівцях було відзначено 25-літній ювілей літературної діяльности Юрія Федьковича. Відповідаючи на привітання, поет говорив: ”... коли моя праця на що придалася, то прийміть увіреннє, що я і дальше буду трудитися на рідній ниві і що я готов все моє принести на вівтар матері — Русі, на вівтар людськости”. Федькович змагав до об’єд нання і волі цілого українського (тоді ’руського’) народу. В редагованій ним газеті ’’Буковина” він писав: "хто ся стидає і відрікає свого руського імени, той стидається своєї матері, свого батька. Такий чоловік гірший мерзенного звіра, що не має чоловічого розуму і почуття свого народу”. Або ось інші рядки в тій же ’’Буковині”. ”Ми мусимо раз на завжди покинути наш смішний і для нас погубний сепаратизм і мусимо почати жити як би одним духом і одним тілом із прочим руським народом”. Ось вис ловлена його концепція одної великої Русі-України: ”Я люблю мою Русь-Україну Я вірю в єї будуччину, В тій-то надії я живу і умру.” На надмогильному пам’ятнику буковинського соловія в Чернівцях викарбувані останні рядки вірша "На скін Тараса Шевченка”: "Спи ж Ти, руський соловію Я за Тебе тужу, А як тутки зазоріє, Я Тебе пробуджу.” Себто, поки Шевченкове слово ще не дійшло на Бу ковину, він буде за нього співати — а коли нарід бу де визволений і свідомий — Шевченко займе своє місце. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
