Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПАМ’ЯТІ НАДІЇ СУРОВЦОВОЇ У Світлий Вівторок 1985-го року наспіла з Украї ни телеграма на мою адресу: ’’Померла бабуся Надія”. Замість квітів на її свіжу могилу хочу поді литися жмутком спогадів та світлих вражень, якими Покійна та її подруга, бл. пам’яті Галина Дідик, зба гатили моїх німецьких друзів і мене особисто. Було це на початку 1970-их років, як на регіо нальному зібранні Міжнародньої Амнестії приступив до мене симпатичний пан і попросив мене помогти йому розшукати в Радянському Союзі Галину Дідик. "Знаєте, сказав він до мене, Міжнародня Амнестія скреслила її з листи адоптованих, бо вони довідалися.що Галину Дідик арештували 1951 р. зі зброєю в руках, а це суперечить амнестовим правилам, я однак рішився далі опікуватися цею жінкою, бо переконаний, що вона в житті творила тільки добро і нікого не має на своїм сумлінні...” Мені справді вдалося віднайти Галину Дідик у Хрис- тинівці недалеко Умані. Там після звільнення і важких адміністративних пересправ їй вдалося заку пити пів хатини з малим городчиком. Між Галиною і Ґергардом Мюллером нав’язалася сердечна листов на дружба, що ішла частинно почерез мій робочий стіл: листи з України перекладала я на німецьку мову, відповіді були писані безпосередньо по- німецьки. Ці листи з України до німецького друга, що помер тому два роки так само нагло, як і Галина Дідик, були видані малою брошурою з ініціятиви видатної діячки Міжнародньої Амнестії в Німеччині Інки Ґросе'. Це листи сповнені духу гуманности, любови до природи, людей і музики. Галина Дідик особливо любила музику Баха, обожнювала його 4- ий Бранденбурзький концерт. І мій знайомий при клав всіх зусиль, щоб одна вчителька російської мови завезла для неї добрий грамофон і платівки з концертною музикою Баха. З листів Галини Дідик, Ґергард Мюллер і до відався про її подругу Надію Суровцову з Умані. Я бачила їх спільну фотографію, Галина сміючися тримає в обіймах усміхнену Надію. Вона писала, що перебуває тижнями в Умані, бо приятелька важко хворіє на очі. Коли померла нагло під кінець грудня 1979 р. Галина Дідик її німецький друг Ґергард Мюллер заявив мені, що він дуже радо продовжував би листуватися з Україною, а саме з Надією Суров- цовою, про яку згадувала в своїх листах Галина Дідик. І цей листовний зв’язок проіснував до неспо діваної смерти молодого німецького ентузіяста й борця за людські права влітку 1983 р. Пам'ятаю, який він був захоплений, коли прийшов перший лист з Умані написаний бездоганною німецькою мовою. А 1-го серпня 1980 р. написала Надія Суровцова довгого листа, в якому вона дещо розповіла про свою долю і недолю. Тому що Ґергард зробив мені копії з цих листів Надії Суровцової дозволю собі дещо з них зацитувати: Я п’ю каву, як колись у мене у Відні, де я про жила 8 років. Моя німецька мова очевидно за тратилася, бо ж я десятиріччями її не вживала. Однак дух мови мені залишився. Ще чотири річною дитиною я відвідувала приватний німецький "Кіндерґартен” (садочок) в якому дві німецькі жінки з нами вели заняття і спів.Від цього часу і також пізніше, коли я в одиночці 5 років провела з маленьким томиком "Книжки пісень” мені близька німецька мова. Зрештою, це моя любима книжка, яку я знаю на пам’ять. І моя мама говорила добре німецькою мовою, і так воно осталось до мого докторського іспиту при віденськім університеті. Довгі роки я була співробітницею "Арбайтерцайтунґ” (Робітничої газети). В році 1922 я видала враз із Лоттою Геллер ’’Українські казки”, що вийшли з дуже гарними ілюстраціями у видавництві Рікола. Ці казки Ви напевно ще десь знайдете у великих бібліотеках. Крім того я переклала ’’Кленові листки” Василя Стефаника... Я була також членом Спілки журналістів. Ви питаєте, чи я була колись в Німеччині. О так, я мала багато Надія Суровцова Nadia Surovtsova
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
