Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
203 SECOND AVENUE NEW YORK, NEW YORK 10003 ВІДКРИТИЙ П’ЯТЬ ДНІВ НА ТИЖДЕНЬ /КРІМ ПОНЕДІЛКА І ВІВТІРКА/ ВІД ГОД 1 — 5 ПО ПОЛ. УКРАЇНСЬКИЙ МУЗЕЙ загально-національна чи льокальна установа? Хто намагається допомогти розбудувати будь-яку загально-національну інституцію, раніше чи пізніше зустрінеться з виявами ’’льокального патріотизму”, мовляв чому нам піддержувати напр. Український Музей в Нью-Йорку, коли ми маємо свій власний му зей в нашому місті, чому посилати гроші на якусь установу далеко від нас, коли нам треба збудувати церкву, школу, народній дім, треба піддержувати місцеві організації. Цей конфлікт існує всюди, але люди якось уміють його розв’язувати конструктив но й компромісово, задовольняючи місцеві потреби, але й піддержуючи загально-на ціональні інституції та акції. Бо дійсно, щоб українська громада в Америці збереглася, менші її громади в поодиноких містах мусять дбати, і про свою церкву, і про школу, і про громадський центр. Самі громади мусять думати про потреби молоді, про своїх хворих і самітних пенсіонерів. Проте, щоб бути нацією і державою, треба думати про загально-національні завдання. В Америці ми платимо податки до федерального та стейтового урядів, а також на місцеві потреби. Спостерігачі життя українських громад завважили, що українці мають багато біль ше зрозуміння і жертвенности для місцевих потреб, які їм ближчі, ніж для загально-на- національних, тобто далеких, абстракти для не одного. А тому, що ми часто не вміємо розв’язувати своїх конфліктів розумно й раціонально, багато ресурсів марнується на ду блювання місцевих інституцій, акцій, святкувань. Проте й серед нас є чимало осіб та гуртів, які вміють поставити наші потреби за принципом важливости й першенства. Деякі відділи СУА, навіть далекі від Нью-Йорку, щедро підтримують Український Музей, слушно вважаючи, що нам дуже потрібний ре презентативний музей в такому світовому центрі, як Нью-Йорк. Якщо хтось має силу й засоби, щоб створити місцевий музей — хвала йому. (Важливим є, поставити його на такому професійному рівні, щоб молодь могла навчитись любити свою культуру, а не- українці — шанувати той народ, що ЇЇстворив).! іригадаймо собі відділи СУА в Клівлен ді, що є першими щодо жертвенности на потреби УМ в Нью-Йорку, чи в Рочестері, що придбали пропорційно до українського населення найбільше число членів для Музею, чи інші відділи, яких список було видруковано в Свободі з 10-го травня ц.р. Варто окремо відмітити 67-ий Відділ СУА у Філядельфії, який створений виключно для підтримки Музею в Нью-Йорку. Цей відділ щороку влаштовує тиждень Українсько го Музею, під час якого членки продають музейні жетони, влаштовують якусь ми стецьку виставку і доповідь та організують екскурсію до Музею. Вже п’ять років цей відділ посилає великодні привіти на картках УМ, на які багато осіб відповідає меншою чи більшою пожертвою. В той спосіб цей відділ придбав для Українського Музею до тепер коло 15 тисяч дол. Філядельфія має свої потреби: нагадати хоч би створення освіт ньо-культурного центру, який може бути прикладом, як наші громади повинні бути зорганізовані. Проте союзянки з 67-го Відділу вміли поєднати свій місцевий патріотизм зі зрозумінням важливости існування загально-національної установи хоч і далеко від їхнього міста. Головою 67-го Відділу СУА є Софія Геврик, особа дуже віддана справі розбудови Українського Музею в Нью-Йорку. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top