Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
хрестами, які так дуже нагадують давно бачені картини рідних сіл. За даними Енциклопедії Українознавства, на терені Добруджі проживає коло 25 тисяч українців, здебільшого якраз у дельті Дунаю. Це нащадки запорізьких козаків, які після зруйнування Січі 1775- го року подалися за Дунай на вільні й дикі землі Добруджі, що були під пануванням турецьких султа нів. Знайшли більшу свободу й тут поселилися. Засновано було тут т. зв. Задунайську Січ, яка про існувала майже п’ятдесят років. Сюди в першій половині XIX ст. раз-у-раз приходили втікачі з цен тральних земель України, рятуючись від кріпаччини та рекрутчини. Після тригодинної плавби кораблем пере сідаємо в малі човни, чотири особи в кожному й весляр. Справжньою й несказанно приємною неспо діванкою було для нас почути українську мову, що нею розмовляли між собою веслярі-рибалки. Мова їх чиста, милозвучна з придніпрянським акцентом, надиво не засмічена чужими словами. На обличчі весляра в нашому човні радісне здивування, коли почув, що ми українці з Америки. ’’Невже ви роз мовляєте по-нашому й живете в далекій Америці? — питався він зацікавлено. — І багато там вас? І ха зяйка ваша — вказуючи на мене — теж з наших?” Ті щирі й безпосередні слова дзвеніли в наших вухах чудовою музикою, до глибини хвилювали душу. Під словом ’’наші” він розумів близьких його серцю й тієї ж національности, що й він, людей. Довідуємося з розмови, що в селищах, де живуть вони компактною масою, розмовною є виключно українська мова. А займаються вони передусім рибальством і весляр- ством. І як болючий контраст насувалась сумна-неве- села картина нашої еміграційної дійсности у вільно му світі: тут над Дунаєм люди, предки яких понад двісті років залишили рідні землі, не втратили серед чужого довкілля своєї ідентичности, не втопилися в чужому морі та не соромляться свого походження, а там в позаморській еміграції пропадають вони часто вже в першій Генерації... Лябіринтом вузьких проїздів, немов каналів, прорізаних у високих, наче стіна, комишах, в’їздимо в плавні. Керманич веслує вправною рукою, вміло виминаючи всякі перешкоди як розгалужені кущі та верби, віття яких купається у воді. Човен виплив на безкрає плесо й перед нашими очима розкрилась небуденна, дивовижної краси картина. Довкруги, як далеко оком сягнути, срібне дзеркало води, на якому красуються, немов намальовані, малі острів ці, повні зеленого латаття з білим та жовтим квіттям водяних лілей та інших водоростів, які так і ваблять своєю надзвичайною красою. З великих листків керманич робить для кожного з нас накриття на го лову й прикрашує його квітом лілеї. Пливемо, немов модерні Робінсони... Створюється враження, що ми опинилися на іншій планеті. Довкруги панує спокій і непорушна тиша. Сонце з темноголубого неба щедро сипле своє золоте проміння, немов і воно милується тим чарівним, не занечищеним людиною і її цивілізацією, закутком, та дивується, звідкіля він взявся і як зберігся у сучасному неспокійному світі. Дельта Дунаю повна своєрідної краси й екзо тики, одне з найбільш атрактивних місць Европи, щедро наділене багатством природи, безмежним простором води й очерету, більших і менших озер, покритих різнорідною рістнею, повною пташні та чотириногих звірят. Дельта ця — це ідеальне місце не тільки для любителів природи і звіринного світу, але й для тих, що шукають спокою від нервового напруження, пов’язаного з сучасним життям. Довідуємося, що тут, на порівняно малому просторі, живе понад 300 порід різних птахів. Це одне з нечисленних місць в Европі, де виводяться пелікани, їх тут ціла колонія, якраз двох керманич човна нам показує. Це птахи рідкісної краси, які живуть поруч білої чаплі та Граційних лебедів. Пташиний світ дуже багатий, крім них живуть тут тисячі інших птахів, м. ін. вальд шнепи, чайки, журавлі, дикі гуси й качки. Цікаво від мітити, що дельта Дунаю є також зупинкою для перелетних птахів у теплі краї. Крім захоплюючого пташиного світу, вона творить також величезний природний акваріюм, багатий на різні роди риб. Тому й рибальство було тут первісним зайняттям людини і є ним і посьогодні. Дельта, якою в сивій давнині бродили великанські мамути й носороги, сьогодні виглядає немов природний парк. Живуть тут рідкісні тварини такі як норки (мінки), мускрати і горностаї, які високо ціняться з огляду на їх дорого цінні хутра. На острівцях і закрутах проїздів хова ються дикі лиси, дикі коти, не бракує і вовків. Поворотна дорога автобусом надзвичайно цікава, зокрема для нас обох. Проїздимо кількома українськими селами, які своїм розташуванням, стилем церков і хат, критих очеретом, з колодязями і журавлями на подвір’ях, а часто навіть назвами, так дуже нагадують давні, передвоєнні українські села. Не абияке враження викликає в нас поява давно небачених двох бузьків, які повагом злетіли до вели кого гнізда, збудованого просто на вершку теле фонічного стовпа. Цю картину обов’язково треба було утривалити на фільмовій плівці. Вдоволені такою небуденною поїздкою, хоч і втомлені далекою дорогою вертаємося вночі до готелю. Наші вакації добігали кінця й перед виїздом пішли ще раз увечорі на пляжу, щоб попро щатися з морем. Сонце клониться до заходу, а море освітлене його промінням виглядає, немов хтось розтоплене золото вилив на його поверхню, а воно не тоне, тільки дрібними пурпурово-золотистими хвилями втікає і ховається ген далеко за обрій. Пережиті сильні і глибокі враження з відвідин у рідних, перебування над Чорним море та несподіва на зустріч зі своїми людьми в екзотичному закутку дельти Дунаю залишили в наших серцях незабутні і тривалі спомини.
Page load link
Go to Top