Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
ЛІНА КОСТЕНКО На все є час — на голубі тумани, на вчинків простоту, на простоту понять, на те, що коли навіть не таланить, можливості — ті уже п’янять. На те, що сил немає де прикласти, бо силам тим не відчуваєш меж, і прагнеш далі — до мети і щастя, а як впадеш — не боляче впадеш. На все є час — на милу недосвідченість і переконання у власній правоті, і на любов, що, благодатна, вічна, буває раз і тільки раз в житті. На все є час — на самоту і вірші в безсонну ніч осінньої сльоти, на гіркоту безмірних перебільшень і справедливу жорстокість прямоти. На все є час — на право заперечень, на те, щоб згасли істини старі, на те, щоб, не вагаючись, на плечі узяти непосильні тягарі. А потім, розрізняючи баласти і з-поміж них — єдине основне, спокійно зняти, вибрать, перекласти, сказать: — Життя, прийми тепер мене! І скаже світ: Ти крихта у мені. Ти світлий біль в тяжкому урагані. Твоя любов — на грані маячні, і віра — у наївності на грані. Що можеш ти, розгублене дитя, зробити для вселюдського прогресу? — Я можу тільки кинути життя історії кривавій під колеса. Хоч знаю: все це їй не первина. Але колись нап’ється до переситу! — захоче випити не крові, а вина за щастя людства, за здоров’я всесвіту. ПЕРЕД ПОРТРЕТОМ Ж ІН КИ З ДИТИНОЮ Лагідна жінко! У тебе таке обличчя, ніби на нього відсвіт кладе непогасний вогонь. Його не спотворює сумнів, не мучать його протиріччя. Твоєму синові тепло в гніздечку твоїх долонь. Було безтурботне дівчисько, таке молоде-зелене. Звичайним і навіть буденним здавалось йому життя... З тих пір, як створила серце — живе, людське, незбагненне — яким страшним і ворожим здається тобі небуття! Із збірки "Ліна Костенко — Поезії", 1969 р. 14 "НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ—ЖОВТЕНЬ 1984 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
