Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
крашують вибагливі сальони пересічного європей ського інтелігента. Ось ті дереворити мусіли бути взором тих, чор ними лініями так тонко і ніжно крашених, рисунків. А звідки ж у цього безіменного мистця та чудова гар монія темних і убогих сірих красок? Ні один тон не виривається перед іншими! — така казкова по- вздержливість і така нечувана простота була в цього чоловіка, що в цих маленьких постатях дрожить людська душа. Постаті цих ікон ще нині жиють-гово- рять. Може бути, що мистець інших красок не міг найти, бож в аптеках тоді аніліни не продавали. А все ж таки, чому ж той жовтий тон тла не є тоном си рої барви шафрану? Хто його навчив одежу Богоро диці — з чудно рисованою гарненькою голівкою — потягнути фарбою з тертої цегли або якоїсь темної глини, що впадає в червону краску? Хто ж нашого мистця навчив, що при одежі мальованій глиною то го тону не буде добре представлятися тло кольору чисто шафранового? Чи ці тони згармонізував великий, свого роду мистець — час, прикриваючи усе своєю патиною? Патина надасть вправді якусь гармонію різним то нам — але та гармонія ледве чи буде так благодар- на, як на даній іконі. Тої гармонії красок, того одного тону, в який зливаються поодинокі кольори, міг нав читися наш мистець може на іконостасі — але певно ще більше зачерпнув він його з природи. Школа, значить — зразки, які він копіював, дали йому усі свої традиційні вікодавні прикмети; але його талант, його мистецьке чуття, його смак, незіпсутий сторон німи впливами — дали йому ті індивідуальні сильні прикмети мистецькі, якими мусимо в його творі за хопитися. Дарма, що великі мистці модерних шкіл, що від того часу одна по другій як в калейдоскопі пересувалися через сцену історії мистецтва, дарма, що великі критики малої убогої сільської ікони не були би навіть запримітили. Чи то вплив нашого домородного мистецтва, чи якийсь атавізм справляв — не знаю. То одначе пев но пам’ятаю, що хоч я і захоплювався красою обра зів Рафаела, хоча мені страшенно подобався кольо- рит Рембрандта — то правдивої мистецької емоції я в них не находив. Дізнавав я її трохи перед творами Белліні, Джотто, фра Анджеліка, всіх великих маля рів, що опиралися на примітивній християнській — а тому почасти на візантійській культурі. Пам’ятаю, в 1883 р. я з хорою матір’ю був у Ве неції і Падві. Одної днини, чи то задля моїх внутріш ніх переживань (я носився тоді з думкою вступити до манастиря), чи задля хороби матери, чи тому, що я сам мусів оглядати пребагаті збірки Венеції, до сить, що я чув у собі сум і одиноцтво, був у ’’спліні”. У цім настрої духа зайшов я до церкви Святого Спа- сителя на Джудечі. В сакристії поруч із страшними восковими головами капуцинських святих є дві чу дові Мадонни приписувані Белліньому. Коли па ламар відсунув занавіску перед образом, дрощі пройшли мене — і я в одну мить був вилічений з усякого ’’спліну” і пессимізму. Вертав я домів до хо- рої матері, коли не підскакуючи з радости, то лише тому, що був у Гондолі. Мій ентузіязм, що його рідко відчував я у такій мірі, відразу уділився був і моїй бідній коханій матері, що була справжньою маляр кою і ентузіясткою до всего прекрасного. Дещо пізніше, вже монахом, перебував я кілька літ, з недовгими перервами, в Добромилі. Недалеко добромильського манастиря оо. Василіян є сховане в ярі між двома горами, прикритими тоді лісами, убоге сільце Поляна. З манастирською молоддю — зразу як новик, відтак як ректор та богослов, вкінці як маґістер новіціяту — ми часто ходили по лісах, де- брах і ярах, довкруги старинного манастиря. Спус- каючися в яр, по полях без дороги, заходили ми до Полян. Нам видавалося, що жадна дорога до цеї ма ленької оселі не веде; вона була наче оазою в тих пралісах. Здавалося, що люди зовсім забули це див не тихе сільце. Рідко тільки пес загавкав, рідко пе ред хатою показалася дитина. На тлі темно-зеле ного бору і вузьких пасем убогих піль золотавого вівсику, видавалася мені Поляна якимсь зачарова ним селом. Поза селом від гори, окружена вінцем лип, стояла маленька церковця — чи радше капли-ч- ка, бо була так маленька, що в ній іконостас мав ли ше царські двері і один дуже вузенький перехід — місто діяконських дверей. До церковці, однак, не легко було дістатися, бо пароха в селі не було. В цій капличці в іконостасно му ряді були ікони. Оскільки пригадую собі — на од ній дошці намальовані стояли рядом всі Апостоли. Були вони мальовані сільським мистцем, що крім давніх іконостасів, інших взірців не мав. Маляр з По ляни не держався невільничо своїх взірців. Лінія у нього свобідніша, хоч композиція ще строго тради ційна. Ікони, я думаю, є типові для тієї переходової доби, що зачала несміло відступати від, віками пере даваних і повторюваних, мотивів. Трудно було в По ляні догадатися, чи та дошка на 2—3 метри довга і другі трохи коротші з постатями святих, були мальо вані для цеї церкви, чи перенесені до неї з давнішої. Зрештою, доперва досвід навчив нас звертати увагу на всі подробиці способу означення віку, з якого ікони походять. Вже, відай, зі Станиславова приїхав я у Добромиль і з новиками дійшли ми до полянської церковці якраз у хвилі, коли люди, побу дувавши з цегли нову каплицю, зачинали стару цер ковцю бурити, а ікони приготовили палити. Кілько то прецінних ікон так згоріло по селах! — як то ста рий церковний звичай велів, щоби не була в поневір- ці свята річ. — І так ікони давньої церкви села Поля ни набув я, і вони стали одним з перших зав’язків Музею. Відтак нераз і мені самому, а значно частіше Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top