Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
крашують вибагливі сальони пересічного європей ського інтелігента. Ось ті дереворити мусіли бути взором тих, чор ними лініями так тонко і ніжно крашених, рисунків. А звідки ж у цього безіменного мистця та чудова гар монія темних і убогих сірих красок? Ні один тон не виривається перед іншими! — така казкова по- вздержливість і така нечувана простота була в цього чоловіка, що в цих маленьких постатях дрожить людська душа. Постаті цих ікон ще нині жиють-гово- рять. Може бути, що мистець інших красок не міг найти, бож в аптеках тоді аніліни не продавали. А все ж таки, чому ж той жовтий тон тла не є тоном си рої барви шафрану? Хто його навчив одежу Богоро диці — з чудно рисованою гарненькою голівкою — потягнути фарбою з тертої цегли або якоїсь темної глини, що впадає в червону краску? Хто ж нашого мистця навчив, що при одежі мальованій глиною то го тону не буде добре представлятися тло кольору чисто шафранового? Чи ці тони згармонізував великий, свого роду мистець — час, прикриваючи усе своєю патиною? Патина надасть вправді якусь гармонію різним то нам — але та гармонія ледве чи буде так благодар- на, як на даній іконі. Тої гармонії красок, того одного тону, в який зливаються поодинокі кольори, міг нав читися наш мистець може на іконостасі — але певно ще більше зачерпнув він його з природи. Школа, значить — зразки, які він копіював, дали йому усі свої традиційні вікодавні прикмети; але його талант, його мистецьке чуття, його смак, незіпсутий сторон німи впливами — дали йому ті індивідуальні сильні прикмети мистецькі, якими мусимо в його творі за хопитися. Дарма, що великі мистці модерних шкіл, що від того часу одна по другій як в калейдоскопі пересувалися через сцену історії мистецтва, дарма, що великі критики малої убогої сільської ікони не були би навіть запримітили. Чи то вплив нашого домородного мистецтва, чи якийсь атавізм справляв — не знаю. То одначе пев но пам’ятаю, що хоч я і захоплювався красою обра зів Рафаела, хоча мені страшенно подобався кольо- рит Рембрандта — то правдивої мистецької емоції я в них не находив. Дізнавав я її трохи перед творами Белліні, Джотто, фра Анджеліка, всіх великих маля рів, що опиралися на примітивній християнській — а тому почасти на візантійській культурі. Пам’ятаю, в 1883 р. я з хорою матір’ю був у Ве неції і Падві. Одної днини, чи то задля моїх внутріш ніх переживань (я носився тоді з думкою вступити до манастиря), чи задля хороби матери, чи тому, що я сам мусів оглядати пребагаті збірки Венеції, до сить, що я чув у собі сум і одиноцтво, був у ’’спліні”. У цім настрої духа зайшов я до церкви Святого Спа- сителя на Джудечі. В сакристії поруч із страшними восковими головами капуцинських святих є дві чу дові Мадонни приписувані Белліньому. Коли па ламар відсунув занавіску перед образом, дрощі пройшли мене — і я в одну мить був вилічений з усякого ’’спліну” і пессимізму. Вертав я домів до хо- рої матері, коли не підскакуючи з радости, то лише тому, що був у Гондолі. Мій ентузіязм, що його рідко відчував я у такій мірі, відразу уділився був і моїй бідній коханій матері, що була справжньою маляр кою і ентузіясткою до всего прекрасного. Дещо пізніше, вже монахом, перебував я кілька літ, з недовгими перервами, в Добромилі. Недалеко добромильського манастиря оо. Василіян є сховане в ярі між двома горами, прикритими тоді лісами, убоге сільце Поляна. З манастирською молоддю — зразу як новик, відтак як ректор та богослов, вкінці як маґістер новіціяту — ми часто ходили по лісах, де- брах і ярах, довкруги старинного манастиря. Спус- каючися в яр, по полях без дороги, заходили ми до Полян. Нам видавалося, що жадна дорога до цеї ма ленької оселі не веде; вона була наче оазою в тих пралісах. Здавалося, що люди зовсім забули це див не тихе сільце. Рідко тільки пес загавкав, рідко пе ред хатою показалася дитина. На тлі темно-зеле ного бору і вузьких пасем убогих піль золотавого вівсику, видавалася мені Поляна якимсь зачарова ним селом. Поза селом від гори, окружена вінцем лип, стояла маленька церковця — чи радше капли-ч- ка, бо була так маленька, що в ній іконостас мав ли ше царські двері і один дуже вузенький перехід — місто діяконських дверей. До церковці, однак, не легко було дістатися, бо пароха в селі не було. В цій капличці в іконостасно му ряді були ікони. Оскільки пригадую собі — на од ній дошці намальовані стояли рядом всі Апостоли. Були вони мальовані сільським мистцем, що крім давніх іконостасів, інших взірців не мав. Маляр з По ляни не держався невільничо своїх взірців. Лінія у нього свобідніша, хоч композиція ще строго тради ційна. Ікони, я думаю, є типові для тієї переходової доби, що зачала несміло відступати від, віками пере даваних і повторюваних, мотивів. Трудно було в По ляні догадатися, чи та дошка на 2—3 метри довга і другі трохи коротші з постатями святих, були мальо вані для цеї церкви, чи перенесені до неї з давнішої. Зрештою, доперва досвід навчив нас звертати увагу на всі подробиці способу означення віку, з якого ікони походять. Вже, відай, зі Станиславова приїхав я у Добромиль і з новиками дійшли ми до полянської церковці якраз у хвилі, коли люди, побу дувавши з цегли нову каплицю, зачинали стару цер ковцю бурити, а ікони приготовили палити. Кілько то прецінних ікон так згоріло по селах! — як то ста рий церковний звичай велів, щоби не була в поневір- ці свята річ. — І так ікони давньої церкви села Поля ни набув я, і вони стали одним з перших зав’язків Музею. Відтак нераз і мені самому, а значно частіше Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
