Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Дім в Курську при вул. Почтовий Переупок ч. 18, де в'язнено Митрополита в 1915—1916 pp. що в мармур закував тремтіння серця власного. А може просто треба розрізнити то, що тільки зовніш- но подобається умові, що сам ум холодною комбіна цією узнав за красу — і то, що красою своєю ділає і на серце. Себто піти за Арістотелем, що розрізняє музику, яка тільки подобається і музику, що ділає на обичайність. Але не йде нам про теоретичні осуди. Маючи писати спомини, я мушу попросту ствердити факт, що, заки я навчився читати й писати, ще дитиною, коли я не здавав собі справи з почувань, я серцем відчував красу старої нашої ікони. Я був, відай, дуже малим хлопчиком, коли в нашій старенькій дерев’я ній церкві в Прилбичах, стоячи перед іконостасом, відчув я ту якусь непонятну емоцію, що її я нині на звав артистичною емоцією. Я мусів бути маленьким хлопчиком, бо наш старенький парох, якого відтак я на до добру голову переріс, видавався мені вели- каном, як він у святих ризах виходив дияконськими дверми на великий вход. Пам’ятаю, що то був вел. Вход, бо як би нині, виджу на дискосі місто агнця кусник білого хліба. Все те разом, навіть ця булка — хоч, як тепер виджу, не дуже згідна з типиком — на дзвичайно порушувало моє серце. Гієратичні поста ти в іконостасі, на мене звернений зір Христа Спаси- теля і св. Його Матери, та якась містична темрява, в якій світили тільки свічки і їх відблиск на золотих Митрополит Андрей Шептицький на засланні 1915 р. тлах ікон, дим кидала, що взносився до неба разом із звуками пісні, все те разом складалося на якесь вражіння так глибоке, яке ледве чи коли в житті па м’ятаю. А глибоке було вражіння якраз тому, що поза тими зовнішніми проявами, відчувало серце якусь таємну глибінь, що наче промінчик спливав на душу з-поза світу, наче з неба. Вдома у родичів на коминку стояли дві старень кі ікони, дуже знищені, які мені дуже подобалися, хоч я певно не міг був сказати — чому? Я недавно мав ці ікони в руках і ствердив, що вони є дійсно знамениті мистецькі твори, хоча з огляду на їх стан — знищення і непоказного темного кольориту — треба дивуватися, що вони дотепер заховалися. Рисунок коректний, потягнений делікатною чорною лінією, неприкритою жадною краскою навіть там, де ікона представляє складки одежі, або зовнішні контури постатей — очі, ніс, уста. Усі фарби такі, що з абсолютною певністю можна твердити, що ар тист ніде їх не купував, а тільки сам тер з того, що міг мати під рукою на селі. Терта цегла-глина, може двох родів, може звичайна земля, — сік якихось ро слин або цвітів. Правдоподібно ікони ці малював не пізніше як у половині XVII ст. якийсь сільський іко нописець, що може ніколи в жадному місті не був. Де він навчився так рисувати? Мусів видіти рештки якогось старого іконостасу, що може сягав XIII-XIV. ст. Видів він певно в сільській хаті старі дереворити, що могли бути в ній між хатніми іконами сільської роботи. Одначе все те своєю мистецькою вартістю і красою далеко перевищувало — вже не кажу — ті тендитні олійні друки, які видиться тепер в сіль ських хатах, але й усі образи та репродукції, що при
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
