Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
АНДРЕЙ ШЕПТИЦЬКИЙ МОЇ СПОМИНИ ПРО ПРЕДМЕТ МУЗЕЙНИХ ЗБІРОК В знаменитій повісті про Леонарда да Вінчі представляє Мережковський, як то Леонардо відві дує робітню іконописця, що тоді був у Римі як член московського посольства до римського Папи. Вели кий мистець дивиться на ікону з великою вправді ці кавістю, але ніби без гадки, щоби ця ікона була тво ром того самого мистецтва, в якому він, Леонардо, був таким великим майстром. Думаю, що той суд приписуваний Леонардові, не міг би бути одобрений ним самим. Леонардо був занадто великим мистцем, щоби бути так мало знавцем. Хоч по правді треба признати, що в історії найбільші мистці, бувало, ма ло знали та низько цінили й найбільших мистців, їх стиль і школу. Леонардо одначе був таким мистцем, так геніяльним і так всестороннім умом, та занимає в історії мистецтва так виняткове положення, що може цей суд, приписаний Мережковським Леонардові, вражає лише суб’єктивний пієтизм. Одначе годі сьогодні заперечити те, що майже всі історики мистецтва, та всі ті, що за знавців його вважалися, ще до недавна не вважали ікону візантій ського стилю за справжній твір мистецтва. Коли в р. 1886-ім чи 7-ім я був перший раз у Ки єві і відвідував малий, але дуже цінний музей Духов ної Академії на Подолі — професор Петров, історик української літератури і тоді кустос цього музею, по казуючи мені прегарну, хоч невелику, збірку старих ікон, так висловився: ”Чи між цими іконами є які ріж- ниці, які стилі та приміти школи, цього ніхто не знає, бо ніхто дотепер їх не досліджував”. Ікона загально вважалася за рід радше приклад ного мистецтва, Tart applique — за щось такого, як писанка, може цікавого, може цінного, але не за об раз, не за картину. Думаю однак, що не тільки я — але й кождий інший відчував і відчуває якийсь чар у всіх цих творах гієратичних мистецтв Сходу. По-мо єму вони так ділають на людську природу, що часом в якусь хвилю фізичні дрощі емоції проймають лю дину на вид твору-ікони від голови до стіп. Тоді-то дехто міг би навіть приписати даній іконі якусь чу дотворну або й чарівну силу. В дійсності ці таємні дрощі тіла, ця фізична емоція організму є хіба вислі- дом природного вражіння краси, що несвідомо захо пила людину. Гадаю, що лікар пояснив би це вражіння ми стецького твору якимсь стисненням, чи розширен ням серця і порівняв би артистичну емоцію з вражін- ням глибоко відчутої любови. Тому і не дивуюся, що можна мистецтво любити любов’ю серця. Цим і по ясняю трудність, а може сказав би я — неможли вість бути знавцем. Тільки любитель, що всім своїм єством тремтить на вид мистецького твору, може оцінити всі прикме ти цього твору. Але тим самим є він неспосібний оці нити прикмети іншого твору — чи іншої школи, що до душі його не промовляє і лишає його рівнодуш- ним. Як до творчої мистецької праці потреба звору шення серця і розбудженого почуття, так до оцінен- ня мистецького твору треба відчути це тремтіння ду ші, яке відчував хочби перед 1000 літами мистець, Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top