Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
О. Др. Проф. ЮРІЙ ШУМОВСЬКИЙ ДЕЩО ПРО УКРАЇНСЬКІ ВЕНЕРИ В ДОІСТОРИЧНІЙ ДОБІ. Зародження мистецтва на Україні починається ще до часів пізньої кам’яної доби, т.зв. верхнього па леоліту, десь понад 30.000 літ тому. Серед мистець ких творів тієї доби найбільший інтерес становлять скульптури і ґравюри доісторичних наших предків з кости мамута, каменю з так званої ориняцької і маг- даленської культури. Особливо оригінальні і пре красні статуетки, постаті жінок вирізблені з кости чи каменю . Без сумніву, що вибір до скульптурних зо бражень жіночих постатей був не випадковий, а по в’язаний з певними віруваннями, релігійними звичая ми, певним культом. Пізніше, в новій кам’яній добі неоліту, чи навіть уже в ранній історичній добі, у на ших прадідів слов’ян, як наприклад в Трипільській культурі, або на початках християнства в добі ще по ганській, спричинилось це до створення на Русі- Україні спеціяльних релігійних культів, пов’язаних з жінкою-матір’ю. Доісторична Гравюра чи скульптура жіночої ста ті належить до т.зв. круглої скульптури з каменю, кости, глини чи навіть з дерева. З доби верхнього палеоліту (пізнього) за часів кроманьонців, на пер шому місці фігурує прекрасна з мистецького боку жіноча постать з місцевости Вілленсдорф (Австрія), яка археологами признана за шедевр мистецтва кро маньонців і названо її доісторичною Венерою. Це невеличка кам’яна статуетка, прекрасно і по-ми- стецьки вироблена 30.000 літ тому у дуже реалістич ній формі, зо всіма тонкостями та точностями у ре льєфі жіночого тіла. Детально оглядаючи її постать, кидається у вічі її солідна комплекція, повні круглі груди, великий живіт. Голова, хоч не має виразного обличчя, має волосся зачісане на зразок сучасної т.зв. перманентної ондуляції. Її дебілість безперечно вказує на могутність і значення її як жінки-матері, символ плодючости і врожаю. Друга жіноча постать зображена скульптурою в тій самій пізнокам’яній добі кроманьонців, це статует ка з Вестоніц (Чехословакія). Вона теж зроблена з каменю, але вже репрезентує жінку більш продовгу ватої форми з рельєфно уміщеними не округленими повними грудьми як у Венери австрійської, а вели кими, довгими грудьми, що звисають до самого жи вота, з нормальною шириною в бедрах та не дуже грубими ногами. Третя Гравюра жіночої статі з Европи це виґраві- рована жінка з каменю пісковця з місцевости Ляс- саль — Франція і виглядає вже більш нормальною постатею жінки лише з товстими бедрами. Вона, так як і попередні статуетки, походить з верхнього пале оліту з-понад 20.000 літ тому. Ця жіноча постать три має в руці ріг і зображує також символ врожайности, плодовитости та добробуту та має релігійно-риту альний характер. Що торкається наших українських доісторичних Венер, то ми маємо кілька знахідок таких в Мизині, та головне в Костенках на північно-східній переферії України біля м. Воронежу. Ці жіночі постаті вже більш натурального вигляду, продовгуватої форми. Мають гарну талію, але все ж трохи завеликі і довгі груди і досить великий живіт. Ці статуетки зображу ють головним чином жіночі постаті т.зв. ”матері-зем- лі”, чи опікунки дому, яка в наших доісторичних предків користалась особливою пошаною і грала велику ролю в релігійному культі. Характерною рисою тих статуеток наших і євро пейських Венер є відсутність виразного обличчя чи його рис. У деяких мизинських статуеток нема на віть виразної голови. Це однак не було ознакою не вміння мистця, що їх робив, це було тенденційно зроблене, очевидячки з релігійних поглядів чи магіч них застосувань цих статуеток. Навіть славетна Ве- нера з Вілендсдорфу не має цілком обличчя, ані його рис, як також і наші Венери з Костенок. Всі ці статуетки з антропологічного та етнологіч ного погляду та ще й жіночої статі, означали символ врожайности, добробуту, плодовитости та безумов но материнства. Щодо жіночих постатей у вагітній формі, то вони особливо символізували собою мате ринство, врожайність та ’’матір-землю” і за звичаєм стояли в домівках наших предків, так як і нині у африканських народів. Головним чином тримали такі, статуетки в домі ті жінки, що очікували дітей. Ці статуетки люди діставали від жерців, знахорів та чарівників, які їх виробляли (так само як і в афри канських народів) і грали в житті людей, а особливо у жінок ролю талісманів чи по-африканськи ”грі-грі”. В шедеврах нашого доісторичного українського мистецтва, особливо у т.зв. "Тріпільській культурі”, наші предки традиційно продовжували культ таких статуеток жінки з давніх доісторичних часів кам’яної доби аж до прийняття християнства. Але у цій новіт ній добі Трипілля, а пізніше вже у нас таки у слов’ян, жіноча статуетка символізувала у рільничих народів ’’матір-землю” не тільки лише символ родючости чи плодовитости, а таки саму матір землю, що дає плід і родить збіжжя. Подібні статуетки існували і в інших старовинних народів і в культурах Сумерійців, Аккад- ців, в Єгипті та західній Азії. Тут напр. в м. Джармо дуже яскраво зображені на статуетках обличчя з очима, носом, ротом тощо, і символ врожайности у статуетках цих країн існував аж до клясичної доби і Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
