Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
сумою сучасних досягнень у розумінні кольору. Ко льорова скаля Дольницької зовсім сучасна, особли во там, де вона не в’яжеться завданням самого ха рактеру предмету. Вона не дає нам сирі кольори, а оброблює їх до можливої експресії, їй потрібної. Чи то Градації в зелених тонах, чи охрово-сіро-рожеваві ґами — вони підпорядковані законові гармонії ко льорів, доведеного в сучаснім мистецтві до великої чуттєвої вражливости. У них не чуємо математично го декоративного укладу тонів і кольорів як примі ром у Брака, або Кляйна чи Лежера, у яких проблема кольору вирішена статично. Дольницька скоріше йде поруч з Камнендонком, за ліричною ґамою, за масовим ужиттям фарб, в середньому напруженні їх і лагідним прокладенням. А це мистецька свідомість дозрілого майстра. Можливо, що це вплив мистець кого оточення і середовища, де вона перебуває і де пройшла її головна мистецька діяльність і мистець кий вишкіл. У всякім випадку, Дольницька стоїть у сучасному українському мистецтві самостійно. Марія Дольницька — львовянка. Львів, це її ро динне місто. Тут у цім місті, де відвічно сходяться дві культури, де з колиски людина наставлена на боротьбу і захист своїх національних і культурних особливостей, де боротьба за збереження традицій висовується як ніде інде, де всі ці питання особливо дражливі — очевидно, що такі прикмети лишаються і в творчій психіці мистця. Не даремне з Галичини вийшов Бойчук, що заснував найбільше ’’аскетичну” мистецьку школу, найбільше оперту на традиції та найбільше безкомпромісову в окремішності ми стецького характеру. Не даремно і Осінчук обороняє традиції з великим особистим пожертвуванням, ще більше держачись чистоти стилю. Все це нормальне, подиктоване свідомістю мистця і його відповідаль ности за характер нашого мистецтва. Такою є і Дольницька. Більшість її праць нади- хана власне такою свідомістю і відповідальністю, хоч стилістично, очевидно, вони ріжняться від інших наших мистців. Дольницька працює у чужім середо вищі, у чужій мистецькій атмосфері, для чужих спо живачів, а залишилась вона такою, якою покинула свою батьківщину у житті і в своїй мистецькій твор чості. Львів, у Львові дитячі і юнацькі роки, національ не загартування. Пізніше Відень, — вимріяна ми стецька школа. Kunstgewerbeschule. Тут бере Доль ницька малярство у Міллер-Гофмана, емалію у Штарка. Працює у Кокошки — тодішнього новатора, гордости модерного мистецького Відня, глибокого і розумного мистця. Відважна й рішуча, молода, сильна, енергійна, зараз же по школі, їде до Америки. Хоче там, новій американській Україні, новим українським людям енергії і руху віддати свій набуток, уміння й знання мистецтва, бо на своїй батьківщині цього не знай шла. В Америці Дольницька віддається невпинній ми стецькій праці. Працює багато. За 4 роки встигла зробити понад 200 речей. Бере участь у загальних американських виставках, як Minneapolis, Art Insti tute, Cincinati Institute, Minnesota State Fair та інших. В останній дістає 2 нагороди, за рисунковий портрет і емалію. Критика прийняла Дольницьку незвичайно прихильно, присвячуючи їй багато уваги як мистцеві і її екзотичному походженню ’’Ukrainian girl painter”. — Мистецький успіх великий, та українське амери канське оточення було глухе на нього. Воно ще не доросло до зрозуміння мистецтва і його значення, а сама українсько-американська суспільність стоїть у цьому відношенні так низько, що не видала з себе ще не тільки мистців, а й ніякої культурної плеяди. Дольницька вернулася до Відня, де мала вже деякі зв’язки і вигляди на працю. Шість останніх ро ків вона працює у Відні; бере участь у мистецькім житті, виставках, багато виставляє у самій Австрії та Німеччині, Італії, Швейцарії, Швеції, Голяндії, Амери ці, здобуваючи і критику і передові мистецькі євро пейські журнали. Музей у Франкфурті над Майном і Музей у Хемніц закупили речі Дольницької до своїх збірок. Постійно Дольницька виставляє у Відні в ”Neue Galerie”. Частина її речей є в Америці в Нью- Йорку, в Міннеаполіс, частина у Фолькванґ Музеї в Ессені, а частина у віденськім Гаґенбунді. Це вже каже про її великі досягнення і успіхи, про високий рівень її мистецьких творів. У всій своїй діяльності вона залишається українським мистцем — формою і змістом, а високі мистецькі прикмети її речей дали українському мистецтву передового мистця, що боліє його прогалинами і будучністю. Мистецтво, Львів, літо-осінь 1932 р. З уваги на неустійнені умови праці у видаванні жур налу ’’Наше Життя”, мовна редакторка п. Наталя Лі- вицька-Холодна, не маючи на час всього матеріялу, не у всіх статтях поміщених в останніх числах ’’На шого Життя” могла правити мову і відповідати за неї. Просимо вибачення у наших читачів. Редакційна Колеґія ПОДЯКА Високоповажаному Панові Осипові Головацькому дякуємо за його приязну довголітню прислугу в передаванні матеріялів з редакції ’’Нашого Життя” і канцелярії СУА до друкарні. Бажаємо п. Осипові Головацькому і Його Дру жині Юстині здоров’я і вдоволення на новім місці за- мешкання. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top