Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48-49
50-51
52-53
54-55
56
ЖІНКИ В БОРОТЬБІ ЗА ВОЛЮ ГАЛЯ МАЗУРЕНКО ЖІНКИ-ГЕРОЇНІ В АРМІЇ УКРАЇНЬКОЇ НАРОДИ ЬОЇ РЕСПУБЛІКИ Серед незліченних геройських постатей нашої Визвольної Боротьби 1917-1921 pp. було також бага то жінок. Вони приєднувались до армії і служили в ній чи то як розвідниці, чи то як сестри жалібниці, чи навіть зі зброєю в руках. Деякі з них були жінками дуже високої інтелігенції і, якщо їм пощастило зали шитись живими, зуміли пристосуватись до обставин та продовжувати служити своїй батьківщині на різ них відтинках культури, мистецтва чи науки. Однією з таких світлих постатей є поетка Галя Мазуренко. Дуже молоденькою дівчиною вона приєдналась до армії, ділила з нею всі успіхи й не успіхи, була учасницею Зимового Походу і за це одержала від Уряду УНР Залізний Хрест. Вийшовши разом з Урядом на еміграцію, вона зуміла, вживаючи вислову Євгена Маланюка, змінити ’’стилет на етил ос” і стала українською поеткою. Але свою високу відзнаку, свій Залізний Хрест, вона береже, як найсвятішу пам’ятку. Н.Х. ЗАЛІЗНИЙ ХРЕСТ От наш повстав народ і впав за волю й честь Бо він повстав запізно. Болюча пам’ятка про час високий, грізний У мене на столі Залізний Хрест. І пам’ятник — в шинелі не новій Вояк посивілий, герой того походу, Що кличуть смерть, що кличуть Зимовий — Забутого Зимового походу. І я все думаю, як думала... нічого! Я збережу, — й не загублю нічого. Бувальщини нехитре чарування, Дніпро-Славутиця, і плавня й степ Зоріють тихо через креп вигнання, Через вигнання креп. І хочеться до рук узять Шевченка, Чи Куліша, а може просто так Співати, як козак любив вірненько, Далеку дівчину козак. Співати, як за тихим він Дунаєм Гука до перевозу: "Гей подай!” Почує хто? Свій край його пізнає? Чи не забув свій край? І біль душевний не понизить терням Думок лихих... так може хтів Господь. Серед Дніпрових вод не згине характерник, Бо характерник наш народ. Зі збірки "Ключі' ЖІНКИ—ПОЕТЕСИ КВАРТЕТ ДИТИНСТВА МАРІЯ ГОЛОД ДІДУСЬ достойний пан був і невідступна була файка на довгім цибуху. Ніщо не смутило його, ані не дуже звеселяло. Всі радощі й жалі остались, де могила рудої молоденької Меласі, що матір’ю була дітей його. БАБУНЯ Олеся грала в карти на старосвітський лад. Тарок і преферанс, віст, фербель і лябет /лябет з конечності, бо гра отея без риску, а риск же все, що треба в грі/ Мізерка, три царі, три дами, без адута, фігури на фіґури, і очко і паґат, лиш зрідка вимущений пас. Гарячка і азарт так думку заливали, що на коротку мить не докучало вже жало жалібної журби. МАМА на фортепіяні грала. Це Шуман був або Шопен. У мряці романтизму збувались наново померклі події і вже тужливе серце одпочивало в тонах, запричастившись з’явою давно померлих рідних. Часом зривалася весела пісня про Дзюбу й козака, що напував коня: коралями сипався сміх змішаний із сльозами... ТАТО співав ’’Плотію уснув” на воскресній утренні. Мелодійним баритоном тайну життя і смерти розкривав у сільській церкві і в душах святково-весняних людей, сповіщаючи на всі чотири сторони світу Христос Воскрес. НАШЕ ЖИТТЯ", ТРАВЕНЬ-ЧЕРВЕНЬ 1984 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48-49 
50-51 
52-53 
54-55 
56 
