Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48-49
50-51
52-53
54-55
56
рідні близько. Померла в Балтиморі 10-го квітня 83 р. в домі для старших. Під час тризни тепло згадала покійну Лідія Шав’як, яка знала її ще з рідного краю. Членки молились за спокій її душі 15-го січня 84 р. під час Служби Божої, яку відправив о. Юрій Марке вич, парох української католицької церкви св. Михаїла. Також вшанували покійну коротким спогадом на шир ших сходинах Відділу. Під час довгої недуги опікувалась нею, а опісля зайнялась похороном членка Відділу Дора Хариш. У річни цю її смерти Д. Хариш жертвує в пам’ять покійної Ангелли Талан 100.00 дол. на Будівельний Ф онд Україн ського Музею. Союзника Ділимося сумною вісткою з роди ною, приятелями і знайомими, що 3-го січня 1984 р. в Маямі після важкої не дуги, відійшла у вічність на 86-му році ямі бл.п. Анна Наконечна з дому Сло бодян. Покійна народилася 14-го серпня 1897 р. у селі Вербиця біля Хо- дорова, повіт Бібрка. Молодою дівчи ною брала вона активну участь у гро мадській праці свого села. Під час на шої державности в 1918-19 pp. ходила у маніфестаційних походах зі свого села до недалекого Ходорова, несучи зі своєю ровесницею синьо-жовті пра пори на чолі походу. Коли в селі орга нізовано аматорський театральний гурток, вона завжди помагала вишуку вати здібних акторів та вигладжувала всі театральні вистави. Бувало, коли лікар приїздив до хворого у село, вона завжди ставала йому до помочі. Та кою активною у всіх проблемах села була покійна аж до свого виїзду до США. До Америки приїхала Анна з чоло віком Теодором і сином Петром у 1928 р. Поселилися вони в Джерзі Ситі. Обоє вступили в члени Українського Народного Союзу. Вона була головою 368 відділу УНС, а її чоловік був довгі роки секретарем місцевого Відділу. З Анастазією Ваґнер і сестрою Марією Грабар були співзасновницями 22-го Відділу СУА, де покійна була секре таркою. В 1948 р. прибула до Маямі на Фльоріді, де громадське життя щойно почало організуватися. Тут зразу по чала вона організувати збірки пожертв на будову Українського Американ ського Клюбу та на будову першої ук раїнської католицької церкви в Маямі, яка у минулому році відзначала 30-річ- чя свого існування. Вона була співза- сновницею 17-го Відділу СУА ім. Оле ни Теліги в Маямі і була його першою секретаркою. З ініціятиви о. крилоша- нина, Павла Смаля пароха Свят-Ус- пенської церкви, разом з Джін Кочко- дан була співзасновницею Сестрицтва Апостольства Молитви в Маямі. В останніх роках, проживаючи 25 миль від Маямі, вона завжди приїзди ла на сходини СУА та інших організа цій. Перед 80-им роком життя навісти ла Анну жорстока недуга паралічу і на 5 років прикувала її до постелі. 3-го січня ц.р. закінчився її повний терпін ня життєвий шлях. Маямські грома дяни влаштували їй гарний, достойний похорон. Над свіжою могилою попро їдала покійну голова СУА Ірена Ракуш, а на тризні голова сестрицтва Джін Кочкодан та інші її приятелі. Її похова но на кладовищі Фляґлер Меморіял у Маямі біля могили її мужа Теодора. Спочила залишила у смутку одиноко го сина Петра з дружиною Альбер- тою, внуків Ґлен-Ю рія, Дженет Рей з мужем Бабом, сестри Катрю Хмилев- ську і Соню Микитку та брата І. Богда на Слободяна з родиною та дальшу родину у СШ А і в Україні. Спи, дорога Сестро, Союзянко, нехай земля Вашінґтона буде Тобі лег кою, а ми всі збережимо світлу пам’ять про Тебе назавжди. Соня Микитка, секретарка Іванна Ярослава Мудра народилася в священичій родині 1896 р. в селі Тов сте на Поділлі. Батько о. Іван Іванчук був там парохом. Мати покійної Ірени походила з роду Чачковських. Іванна Ярослава була найстар шою з п’яти сестер. Було ще двох старших братів, Юліян і Володимир, яких родина Іванчуків втратила під час Першої світової війни. Наймолод ша з сестер, Ольга, з якою І. Мудра переписувалася, живе недалеко Льво ва, а три сестри — Ірена, Галина й Ма рія загинули трагічно, замордовані большевиками у в’язниці на Лонцкому під час совєтської окупації Львова в 1939-1941 pp. Славця, як її кликали другим іме нем, була незвичайно здібна і серйоз на дівчина. В роках 1907-1913 навчала ся в "ліцею Руского Інститута для Дів чат” у Перемишлі, який закінчила іспи том зрілости. У вирі подій Першої світової війни, повна молодечого за палу, перейшла в 1917 році за Збруч, щоб учителювати на селах Східньої України. Несприятливі обставини не забаром примусили її повернутися до Галичини. Після Першої світової війни І. Мудра одружилася з суспільно-гро мадським і політичним діячем Васи лем Мудрим, редактором щоденника ’’Діло” у Львові, послом до польського Сойму від Українського Національно- демократичного Об’єднання (УНДО), головою Української Парляментарної Репрезентації, а згодом віце-марша- лом Сойму. На тій позиції працював до вибуху Другої світової війни. У наслідок такої багатогранної діяльности свого чоло віка І. Мудра повністю застосувалася до вимог його визначного становища. Була теж членкою Союзу Українок. Час поміж двома світовими вій нами прожила у Львові. Присвятилася добродійній праці, не очікуючи при знання. Ворожа окупація Галичини в 1939 році примусила подружжя Мудрих не гайно залишити рідні землі, куди вже ніколи не пощастило ім повернутися. З ходом воєнної хуртовини помандру вала дальше на Захід. Після закінчен ня війни поселилися тимчасово в Ба варії. Тут маршал В. Мудрий наново присвятився громадській праці, став ши головою Об’єднання Українців на еміґрації. В 1949 році І. та В. Мудрі прибули до США і поселилися в Йон- керсі, недалеко Нью-Йорку. В. Му дрий, став директором канцелярії УККА в Нью-Йорку та залишився на тому пості до кінця свого життя. В бе резні 1966 p., після короткої недуги ві дійшов у вічність, залишаючи опеча лену дружину. І. Мудра важко переживала цю втрату. Ненадійно опинилася одинцем серед чужого моря. Багато помагали їй приятелі ще з львівських часів, але таки треба було стати віч-на-віч до бо ротьби з труднощами щоденного жит тя. Мужньо давала собі раду сама, не ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ-ЧЕРВЕНЬ 1984 47
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48-49 
50-51 
52-53 
54-55 
56 
