Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48-49
50-51
52-53
54-55
56
ЛІКАРСЬКА КНИЖЕЧКА 3 1788 РОКУ о.о. ВАСИЛІЯН У ПОЧАЄВІ Унікальна бібліографічна рідкість Під час моїх пошукувань в різних архівах за ет нографічним матеріялом для українського видання монографії Гуцульщини попала мені до рук цілком припадково книжечка ліків та господарчих порад, яку видали в 1788 році о.о. Василіяни в Почаєві коло Бродів. Має вона 109 сторінок, писана церковною абеткою, /кирилицею/, але українською народною мовою. Лише заголовок книжечки і передмова напи сані по-польськи. Цей заголовок звучить так: "Ksiaz- ka lekarstw konskich, oraz sposoby ratowania w chorobach bydla, owiec, & c. W typografii WW. OO. Ba- zylijanow za przywilejem J.K. Mci 1788 r. w Poczaio- wie”. Потім слідує український титул, а радше зміст цілої книжечки: "Книжиця для господарства, ука- зующая, як ратовати в хоробах всякую скотину, то єсть, коні, воли, вівці, кози, свині, як білити полотно, як боронити пашні від саранчі, як ратоватися від джуми, як губити гусеницю від капусти, як ловити рибу, як губити миші і щури, як ратовати скаженії со баки, як ратовати людей, которих собаки скаженії покусали, як ратовати человіка, которий не в давном времені з ума зийдеть.” Знахідка цієї господарчої книжечки була для мене етнографа приємною несподіванкою, бо в ній знайшов я багато відомостей з народної медицини та сільсько-господарчих порад західніх українців в XVIII віку. Про почаївських Василіян відомо, що вони займалися релігійним вихованням молоді та публіка цією книжок релігійного змісту. Славний є їх ”Бого- гласник” т. зн. збірник українських церковних пі сень, який появився друком в Почаєві 1790 року, і був пізніше багато разів перевиданий. Збірка ця мі стить у собі 248 віршованих різних пісень, в тім числі 27 польських і 3 латинські. Знаний є теж підручник проповідей п.н. "Науки парохіяльнія”, що появився в Почаєві 1794 р. На жаль не знайшов я ніде в наших наукових підручниках згадки про те, що почаївські монахи побіч книжок релігійного змісту видавали та кож світські порадники для селян. В своїй монографії про Маркіяна Шашкевича та галицьке відродження пише Степан Шах, що почат- ків галицького відродження не можна в’язати щойно з особою Шашкевича, воно взяло свої початки в мо настирі о.о. Василіян у Почаєві. Шах уважає якраз згаданий підручник проповідей з 1794 року, писаний українською народною мовою, за предтечу ’’Русал ки Дністрової” Шашкевича та його товаришів. Пишу чи свою монографію, Шах, видно, ще не знав про іс нування лікарської книжечки о.о. Василіян з 1788 p., яка також є написана українською народною мо вою. Якраз цей лікарський підручник треба би ува жати за предтечу українського літературного відро дження, бо він появився в Почаєві на 10 років скорше від ’’Енеїди” Котляревського. В лікарській книжечці нема згадки про боже ственну медицину ані про її магічне застосування по селах. Ніде автори не покликуються на Ісуса Христа, як єдиного лікаря на цім світі, не згадують вони теж ані св. Марію, ані інших святих церкви, до яких на род звертався завсіди у всяких недугах. Цілковита відсутність релігійних середників в народних пора дах лікування є характеристичною рисою почаїв- ської книжки лікарів. Найбільше місця та уваги посвятили монахи хво робам коней та порадам як треба їх лікувати. Ці спо соби лікування можна поділити на зовнішні, вну трішні та емпіричні середники рослинного та тва ринного походження. Коли коневі випадає з хвоста волосся, треба його смарувати собачим або лисячим салом. Багато автори розписуються про такі кінські хвороби як охват, паскудник, дике м’ясо та інші. Лі карські поради, які вони дають є повні забобону і народних вірувань та народних, лікарських практик. Нпр. порада на кінський кашель: змішай конопляний олій з собачою кров’ю пополовині і тим смаруй кін ські жили на персах (грудях). Менше уваги посвятили автори хворобам волів, овець, свиней та кіз. Щоби вовки овець не хватали, треба їм прив’язати на шию цибулю без лупини. Як вовк почує носом цибулю, то втікає від вівці. На жаль нічого автори не кажуть про те, де треба шука ти таких файних вовків, щоби втікали від овець, які "пахнуть” цибулею. Поради на свинські хвороби: як свині зачинають хорувати, то треба зараз дістати з ріки 9 раків і дати їм з’їсти. Якщо свині хорують на горячку і не хотять їсти, треба їм зараз кров пустити з хвоста. На сторінці 71 дають автори пораду, на те, щоби пси не казилися. Треба молодим песикам, щенятам, проколоти голкою прищики, які є у них під язиком. Після народних вірувань якраз в тих прищиках кри ється псяча скаженість. їх треба випалити розпале ним залізним прутиком, тоді пес по такій операції ніколи не сказиться. Ця забобонна профілактика проти скаженини була віками практикована по всіх землях України і вдержалася може ще досі в деяких сторонах. ’’Коли пес сказиться, замкнути його на один день, не дав ши йому ані їсти ані пити, а на завтрішний день дати йому рідку їду з чемерицею.” Чемериця це отруйна рослина, яка росте на вогких луках, і має велике за стосування в народній медицині, її наукова назва Veratrum album L. Мазь з чемериці помагає на нев ралгічні та ревматичні хвороби, нею послуговують ся теж в ветеринарній практиці, нею дійсно можна врятувати скаженого пса. Почавши від сторінки 72 займаються автори людськими хворобами. Починається цей розділ лі карськими порадами проти джуми. Ця жахлива хвороба, яку називав народ також ’’повітрям”, віками була тяжкою загрозою для всіх європейських наро дів. На джуму вимирали нараз цілі села і міста. Наші монахи мають таку лікарську пораду проти джуми: рано, заки людина вийде на двір, нехай візьме два сухі волоські горіхи, дві фіґи, 20 листків рути, соли і перцю. Все це разом втерти і з’їсти належить. Рівно часно радять монахи носити при собі щодня свіжий часник в пазусі і по кишенях. Як зараза джуми панує Докінчення на ст. 38 ’НАШЕ Ж ИТТЯ”, ТРАВЕНЬ-ЧЕРВЕНЬ 1984 33
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48-49 
50-51 
52-53 
54-55 
56 
