Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48-49
50-51
52-53
54-55
56
РОСТИСЛАВА БОГАЧЕВСЬКА ПОЧАЛОСЯ ВІД САМОВАРА. Докінчений * * * "Одно очко направо, одно наліво, перекинути ряд — се взір збіжевий, два очка наліво, два направо — взір рижовий” — свіжо відновлена заля "Бесіди”, сторож Матвій напалив кафлеву піч, сидимо довкола пінґпонґового стола з дротами чи гачками і плетемо з різнокольорової волічки за інструкціями п. Дорожинської, знавця трикотарського діла. Приїжджає з сусіднього Угнова два-три рази в тиж день і вчить нас модного заняття. В "Новій Хаті” такі гарні модельки, як Реня Яросевич чи Марта Могильницька, ре- клямують волічки "Кабірі” — "Трикутник в колі”. В новій нашій крамниці ”Ембо” можна їх дістати. Щораз то більше пань вписується на той курс. Завдяки зв’язкам Катрі Гуляк, машиністки в найбільшій адвокатській канцелярії, беруть участь навіть жидівки, докторові і меценасові. За кілька місяців ми навчилися всіх умілостей включно до тунезій- ського стібу. Кожна викінчила якусь більшу працю. Курс скінчився виставкою, до якої ми долучили і народне ми стецтво. Успіх був великий, чужа публіка подивляла наші вишивки. Навіть п. Стефа К. не довго гнівалася, що хтось посмів ’’відшити” її взір незнаний ще в наших сторонах, гу цульський мотив "біла квітка”. * * * Коло полудня прибігла "мамуня” з Синькович, де останньої неділі ми мали таємну нараду і жінки поста новили заснувати Кружок Союзу Українок. ’’Пані, кличуть ня до суду, май замкнуть ня до гарешту" і тиче мені офіцій ний папір. У Польщі всякі збори заборонені, виняток — таємна нарада, на якій всі присутні мусіли бути особисто знайомі того, що скликував нараду. Жінка була підписана на запрошеннях.Хтось,злісний зробив донос до поліції. В назначений реченець ми стали обидві перед судею та завдяки ’’блискучій обороні” мого чоловіка були звільнені від вини і кари. * * * Восени знов курс. Тим разом шиття і крою. Провадить одна із С.С. Служебниць. Ми випозичили кілька машин до шиття. Курсантки пильно брали міру, рисували форми, тер котіли на ручних і ніжних машинах. По полудні я приходи ла помагати Сестрі а теж говорити дещо дівчатам. Одного дня я не скінчила зайнять. Мені стало так недобре, що я ле- дви допленталася додому. Наступного дня абдикував в Британії Едвард 8., а я їхала до шпиталю. Сліпа кишка. * * * Задихана Євця прибігла рано: "Два шандари на тарасі! Питають за панею”. ’’Просимо зараз з нами до комісарія- ту”, чую урядовою мовою. Я накинула пелерину на домаш ню суконку, по дорозі зиркаю на вікна канцелярії. Дарма! Чоловік поїхав ще раненько на комісію. Нема кому мені по могти. На поліції дали крісло, кажуть чекати. Минула го дина — чую Євця за дверима піднесеним голосом: "Зам кніть мене, а паню випустіть, не бачите що з нею?!” (за місяць народилася моя Марта). Сторож не згодився на за міну.Минула друга година — прийшов пан комісар. "Союз Українок розв’язаний, мусимо опечатати вашу домівку, сконфіскувати все майно.” Домівки власної не маємо, а майно два горщики і шафа з начинням у кімнатах Бесіди. Ледве увечорі знайшли домівкаря, я парадувала з двома поліцаями головною вулицею до Бесіди. Провірили склян ки, старі котильйони, замкнули шафу на колодку, забрали ключ. Коло брами чекала Євця з дітьми. * * * Молитовно відсвяткували благословення образу Бого родиці в домівці Кружка на Липнику, відгуляли відкриття нового громадського дому в Гійчу, виводили хороводи з жінками в Лазареву суботу у Вербиці, святкували бабський Великдень на Боброїдах, христини в Гребеннім, весілля на Кулайцях.... і не порахувати всього. Час нам зреванжувати- ся. В неділю Мироносиць робимо спільне свячене Філії з усіми кружками повіту в Раві руській. Майже кожне село прислало по кілька жінок. Бувші курсантки привезли коши ки похвалитися своїм знанням куховарства. За довгими столами засіла велика жіноча родина. Була справді радіс на родинна атмосфера. Спочатку співали воскресних пісень, а тоді перейшли до веселих жартівливих гагілок. Кожне село хотіло похвалитися своїм. Гребенне виводило ’’Хтіла мене мати за першого дати”, Любича "Ой там на гор бочку”, Мрозовська і Лещієва затягнули по-угнівському ’’Коструба”. Увечорі роз’їжджалися з постановою так само святкувати за рік. Нам і в гадці не було, що це ми так ве село відсвяткували поминки нашої організації. Був 1939 рік! * * * У хвилях зневіри я думаю: стільки років, стільки жінок трудилися, яка користь? — все пропало марно, як спалах рожевої танечниці на ялинці. Тоді пригадую повні теплого прив’язання листи від моїх ’’активісток” з Польщі, Англії, читаю видаване в Польщі "Наше Слово”, там повно згадок про Корні, Вербицю, беру в руки "Наше Життя” де так багато звітів з діяльности жінок... і співаю із Скалою Старицьким: "Ні, не дарма! Ох не дарма!” ВІТАЄМО НОВИХ ЧЛЕНОК 47-ГО ВІДДІЛУ СУА, РОЧЕСТЕР Н. Й. Софія Алексон, Марія Бабій, Анна Чудак, Богданна Тарнавська. ’’НАШЕ Ж ИТТЯ”, ТРАВЕНЬ-ЧЕРВЕНЬ 1984 23
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48-49 
50-51 
52-53 
54-55 
56 
