Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48-49
50-51
52-53
54-55
56
СТЕФАНІЯ (СТЕПАНИДА) ПАШКЕВИЧ Стефанія Пашкевич (метрикальне її ім’я Степанида) народилася 3-го листопада 1889 р. в Самборі в родині Омеляна і Юлії з Гавришкевичів. Батько її був гімна зійним учителем в державній (австрійській) гімназії. По смерті батька ціла родина переїхала до Львова. Тут Стефа, після закінчення середньої школи, всту пила у Львівський Університет на філософічний фа культет, вибираючи собі геолого-географічний на прям у навчанні. 1913 р. Стефа закінчила універ ситет і одержала диплом, що давав їй право викла дати в середніх школах. На посаді учительки геогра фії в жіночій учительській семінарії і в народній шко лі ім. Тараса Шевченка Укр. Пед. Товариства (пізні ше Рідній Школі) вона працювала понад 20 років. Вона була надзвичайна як педагог і як виховник. Ви кладала ясно і зрозуміло так, що навіть найгірші уче ниці знали і любили її предмет. Крім навчання вона старалася виховувати учениць у патріотичному дусі і тому, коли д-р Ол. Тисовський заснував Пласт в Академ. гімназії, який поширився дуже скоро і по ін ших школах, Стефа закладає пластовий курінь в школі Шевченка і стає його зв’язковою. Бере участь у веденні дівочих пластових таборів на Соколі в 1927 і 29 роках. В листопаді 1918 p., як українці зайняли Львів, Стефа стала до служби у військовому шпиталі, щоб як медсестра опікуватися раненими вояками. По від ступі укр. військ зі Львова, Стефа дістає доручення бути вістовим, себто переносити відомості про роз ташування польських військ у Львові. Було це зав дання важке і дуже небезпечне, бо якби поляки пе реловили її, то була б їй смерть на місці. Коли наші війська перейшли Збруч, Стефа вернулася до Льво ва і почала знову свою учительську працю в школі Шевченка при вул. Мохнацького, де вчила аж до приходу большевиків, 1939 р. Крім педагогічної пра ці займається Стефа також науковою працею. Стає членом матем.-природн. секції Н.Т.Ш. і разом з проф. Кубійовичем організує перший з’їзд україн ських географів у Львові. Пише наукову працю під заг. ’’Морфологічні краєвиди українських земель”, яку поміщує в "Географія України” д-р В. Кубійови- ча. В 1941 р. вивозять большевики цілу родину Паш- кевичів на Сибір. Стефа повертається з нього 1945 р. з підірваним здоров’ям. Незважаючи на це працюва ла дальше науково і написала ще 8 наукових праць, з яких найважливіші є: ’’Рудовища ґляуконіту у Львівській області” і "Тектоніка західнього Поділля в світлі нових дослідів”. Від 1945 Стефа викладала на географічному факультеті Львівського Універси теті. Студенти любили слухати її лекції з геоморфо логії і ставилися до неї з великою пошаною. Помер ла раптово на вилив крови в мозку дня 11-го жовтня 1953 p. С.І. Пастернак так писав про її смерть в "Гео графічнім Збірнику”: Передчасна смерть вирвала з наших рядів людину, цілковито віддану науці, скромного і солідного працівника, чутливого това риша. І хоч немає вже серед нас Стефи Пашкевич, пам’ять про неї живе в наших серцях” ("Географи- ческий сборник, випуск второй. Ізд. Львовського Університета, 1954, ст. 129—130”). Л.Г. Докінчення: ПЕТРУСЕНКО... 30-го травня 1940-го року у Львові О. Петрусенко востаннє виконала Одарку в "Запорожці за Дунаєм". Померла у розквіті творчих сил 15-го липня 1940-го року; похована 17-го липня в Києві, на Бай ковому кладовищі, при великому здвизі народу. Життя О. Петрусенко промайнуло яскравою зір кою. Залишила по собі прекрасну пам'ять як велика, різнобічно обдарована артистка. Особливе місце на лежить їй за її незвичайне вміння виконувати україн ські пісні. Прощали Оксану Петрусенко діячі української культури, Максим Рильський попрощавїї оцими ряд ками: Від нас пішла ти надто рано, В зеніт виходячи ясний... Уклін земний тобі, Оксано, Уклін земний! Народ — це простір океану, Де чарував нас голос твій, Уклін земний тобі, Оксано, Уклін земний! Ти нас покинула неждано, І нагло спів урвався твій... Уклін земний тобі, Оксано, Уклін земний! 22 ’НАШЕ Ж ИТТЯ”, ТРАВЕНЬ-ЧЕРВЕНЬ 1984 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48-49 
50-51 
52-53 
54-55 
56 
