Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48-49
50-51
52-53
54-55
56
’’БУНТ МОЛОДИХ” ОКСАНА ЛЕМЕХА ЛУЦЬКА В циклі рефератів та доповідей під час Українського Жіночого Конґресу в Станиславові 1934 р. був запля- нований реферат від жіночої молоді, згуртованої при Філії СУ в Станиславові. Тема реферату була: ’’Організаційні завдання жіночої молоді в Т-ві ’’Союз Українок”. Прелеґенткою була членка Освіт ньої і Організаційної Секцій — Оксана Лемеха. З перспективи минулих п’ятдесяти років важко сьогодні відтворити точний зміст згаданого рефе рату, але в загальному, можна погодитися, що безперечно був він виразником духу часу та ідей тодішньої молоді. Тему організаційних завдань молоді можна було охопити широким діяпазоном завдань та праці у всіх ділянках тодішнього громад ського життя: культурно-освітній, національно- усвідомній, релігійній та економічно-господарській. Всі ті завдання були зформульовані в аспектах боротьби за Українську Державність. Коли взяти під увагу тогочасний молодий вік прелеґентки та середовище жіночої молоді, що не переступав двад цяти п’яти років життя, можливо він був "гарячим”, насиченим глибоким патріотизмом та безкомпро- місовим до всякого угодовства. Напередодні виголошення цього реферату голо ва Філії СУ Амалія Рублева, з якою була завжди щира, приятельська співпраця молоді, повідомила прелеґентку О. Лемеху, що реферат хоче пере глянути Президія Конґресу. Реферат передано до перегляду Президії. Не передчуваючи якихось змін у порядку програми Конґресу, жіноча молодь, членки культурно-освітньої та організайної секцій числом біля 60 дівчат, прибули солідарно, на п’ятий день Конґресу, щоб із трибуни Конґресу почути свій голос, думки, висловлені устами своєї представниці. Коли ж пройшли доповіді запрограмованих рефе ренток, відбулася дискусія, а Президія Конґресу приступила до відчитання резолюцій, молодь голос ними окликами зі залі зажадала виголошення також їхнього реферату. Тоді Мілена Рудницька офіційно передала через мікрофон, що згаданий реферат від жіночої молоді не буде виголошений ”з різних при чин” . Причин не подано. Проголошення тієї забо рони було немов обухом по голові того гуртка жін. молоді, що стільки труду, праці та жертвенности вложила в підготування і успіх цього Конґресу. Та сама молодь, що так же недавно, залишивши шкільні мури гімназій чи вчительської семінарії, життєдай ною струєю впилася в громадське життя рідного міста, почула нагло себе зіґнорованою такою заявою Президії, огірченою і обуреною. Свій протест висло вила жіноча молодь тупотом ніг і залишенням залі нарад. Прелеґентка невиголошеного реферату була схвильована, щось у горлі й грудях запекло... Залишивши конґресові наради, зібралися ми, молоді, на подвір’ї ’’Сокола”. До нас долучилися дехто зі студіюючої жін. молоді зі Львова та других міст, що були присутні на Конґресі. Падали голоси — нашу працю ніхто не доцінює...”, ’’старші не розуміють молодих”. Віджила невмируща проблема ’’батьків і дітей”. Жаль, образа, обурення, почуття заподіяної нам кривди та й пригноблення — такі різнорідні почування опанували нас в ту хвилину. Можливо, що в той важкий момент хотілося почути якесь, заспокійливе, материнське слово. "Якби ти знав, як много важить слово, — одне сердешне, теплеє слівце!..” (І. Франко). Та воно не прийшло звідтіль, звідкіля ми сподівалися... Натомість прийшла до нас, "бунтівничої” молоді, зі залі нарад тендітна, старенька пані в чорній сукні, почесний гість Конґресу, достойна проф. Софія Русова. Вона — глибиною серця матері і великої укр. громадянки — немов відчула переживання наші в ті хвилини та лагідним, теплим голосом, що неначе цілющий бальзам спливав на наші палкі голови, на звала нас "своїми патріотичними Донями", з захопленням пригадала "День Селянки” і глибоку вдячність було чути в її словах. Чудова, незабутня постать великої української патріотки. Після закінчення Конґресу, молодь довго пере- дискутовувала інцидент, що трапився під час Кон ґресу. Були пропозиції не вертатися до Філії "Союзу Українок”. Два тижні після Конґресу, занепокоєна таким оборотом подій, приїхала зі Львова голова Централі Мілена Рудницька, щоб наладнати кон флікт із жіночою молоддю Станиславова. В домівці Філії СУ при вул. Липовій зібралися членки культур но-освітньої та організаційної секцій, себто ота ’’збунтована молодь”, яку ворожа преса прозвала "нігілістками” та ’’атеїстками” . Пояснюючи мотиви та вказуючи причини, що наказували Президії Конґресу зробити так, а не інакше (хірургічно), а саме: чуйне око польської влади, присутність тайної поліції, польського ста рости на Конґресі, напружена атмосфера в країні після вбивства міністра Пєрацкого, — голова М. Р. звернула нам увагу, що таким чином, "одне гаряче слово”, виголошене устами молодих, — могло б до вести до заборони та успішного закінчення так довго підготовлюваного Конґресу. Говорила спокійно, від- пружено, немов виправдуючись, та спостерігала нашу реакцію. Ми, молоді, з серйозним виразом облич, слухали уважно, зосереджено. Прослухавши вияснень голови нашої Централі, по коротких запитах та дискусії, молодь передумала та поро зумілась між собою, вирішила залишитися в рядах членства ’’Союзу Українок” та продовжувати роз почату працю. Після Конґресу польська влада ув’язнила голову організаційної секції і прелеґентку недопущеного реферату з присудом на три роки позбавлення волі. Багато з тієї ’’бунтівничої” молоді документувало свою вірність Богові й Україні своїм життям і муче- ничою смертю. Згадати б тільки деякі відомі прі звища: Надія Білобрам, Оля Слюсарчук, Варка Ло- газа, Гена Скульська згинули геройською смертю в концлагерях Сибіру, а деякі ще й досі караються на 18 ’НАШЕ Ж И ТТЯ ”, ТРАВЕНЬ-ЧЕРВЕНЬ 1984 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top