Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48-49
50-51
52-53
54-55
56
ПОЧЕСНІ ЧЛЕНКИ СОЮЗУ УКРАЇНОК АМЕРИКИ КОРОТКО ПРО моє життя Я народилась 1910 року в Харкові. Мій батько, Артем Миколайович Дражевський походив з україн ської селянської родини; мати, Олена Олександрів на, — з російської родини, родоначальник якої в середині минулого сторіччя переїхав в Україну з Росії. Батько на початку століття приєднався до партії соціялістів-революціонерів, пізніше був україн ським с.р., в 1917 році брав діяльну участь в украї нізації армії, був серед організаторів центральних українських кооперативних установ. Мама була лікаркою. Жили ми здебільшого в Харкові. 1927 року батько був заарештований і засудже ний на три роки заслання. 1931 року повернувся до Харкова. Знову був заарештований 1937 року, засуджений на 20 років ув’язнення, 1939 року помер від висипного тифу в концтаборі. Я з шкільних років хотіла бути журналісткою, була активна в літстудії, працювала в шкільних газе тах і журналах. З сімнадцяти років підробляла пере кладами з російської на українську мову. У вісімнад цять років я поступила на літературний відділ Харківського Інституту Народньої Освіти (колиш нього університету). Проте через кілька місяців мене виключили, як ’’дочку контрреволюціонера”. В 1929 року я одружилась з Юрієм Лавріненком, 1941 року шлюб кінчився розлукою. Коли батько в 1931 році повернувся з заслання, я вирішила знову поступити до інституту, але вже не хотіла йти на літературний відділ. То був час масо вої втечі інтелігенції з поля гуманітарних наук. Мене привабила геологія, я мріяла про мандрівки і працю на свіжому повітрі. Я повчилась геології два з половиною роки і знову виключили — пригадали, що батько був контрреволюціонером, та й чоловік сидів у тюрмі. В університеті я досить навчилась, щоб викону вати працю геолога і до війни працювала в Україні, в кількох місцевостях центральної Росії, в Сибіру, за полярним колом і на Кавказі, де мене застала війна. Коли німці почали відступати з Кавказу, то я з мамою і сестрою за два місяці добралася до Києва, а в 1943 році виїхала на Захід. Після війни я жила в Західній Німеччині, працю вала як перекладачка з англійської мови в Централь ному Представництві Української Еміґрації у Франк фурті, також була досить активною журналісткою. В 1949 році приїхала до Америки і з того часу живу в Нью-Йорку. Від перших днів заснування УВАН у США (1950 рік) співпрацюю з нею як пресовий рефе рент. Була членом редколегії двотомника "Симон Петлюра. Статті, листи, документи”. Разом з Ната лею Лівицькою-Холодною підготували до друку книжку Ольги Косач-Кривинюк "’’Леся Українка. Хронологія життя і творчости” (головний редактор П. Одарченко). В роках 1950-54 я працювала в ’’Голосі Америки”, але тягло до природи на геологічну працю. Слава Богу, "Голос Америки” переїхав до Вашінґтону, а я поступила вчитися на геологічний відділ Колюмбій- ського Університету і 1958 року дістала ступінь магістра. Та тут виявилось, що в Америці жінок неохоче беруть на польову роботу, а їх воліють три мати в лябораторіях або на перекладах наукової літератури. Три роки я перекладала геологічні праці на англійську мову (вийшло дві перекладені мною книжки і десятки статтей), аж випало щастя: Бюро Праці Колюмбійського Університету спрямувало мене до Патерсонського Музею на працю куратора геології. Там я працювала понад 15 років: завідувала колекціями мінералів, вела освітню роботу, керу вала геологічними екскурсіями, збирала мінерали. Одночасно трохи писала до української преси. 1977 року я вийшла на пенсію і покищо більше занята, як тоді, коли їздила на працю. Пишу радіо- скрипти для українського відділу Радіо-Свободи, від 1981 року редаґую "Новини з Академії”. Від 1976 року є членом Управи Українського Музею, від 1979 року — голова Комісії Преси і Публікацій. Любов Дражевська НАТАЛЯ ЛІВИЦЬКА-ХОЛОДНА Наталя Лівицька-Холодна народилась 15-го червня 1902 р. на хуторі своєї баби коло містечка Гельм’язова Золотоніського повіту на Полтавщині. Виховувалась в родині своїх батьків, Андрія і Марії Лівицьких, членів Революційної Української Партії (РУП), і змалку аж до школи не знала іншої мови, крім української. До 17 років життя не виїздила за межі України. Бачила на власні очі всі найкращі події української державности як в’їзд військ Директорії до Києва, проголошення злуки українських земель тощо. Потім тяжкий шлях на еміґрацію і напівголодне студентське життя в Празі, де студіювала в Карло- вому Університеті. Закінчила студії у Варшаві зі ступенем магістра філософії — спеціяльність: романські літератури. Писати почала дуже рано, але всі ранні вірші загубились у постійних переїздах. Була членом Союзу Українок Емігранток, і як Lubov Drazewska 12 ’НАШЕ Ж И ТТЯ”, ТРАВЕНЬ-ЧЕРВЕНЬ 1984 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48-49 
50-51 
52-53 
54-55 
56 
