Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48-49
50-51
52-53
54-55
56-57
58-59
60-61
62-63
64-65
66-67
68-69
70-71
72
плеті: Ольга Лещукова, Ольга Приймова і я. В читальні не сподіванка: дві дочки о. Віктора Матюка композитора. На присілку Гутка Зелена мають малий маєточок. Наймолод ша Леся, перша моя учителька гри на фортепіяні. Здається так недавно їхали ми з сестрою залубеньками крізь тихий ліс, старий Федьо розказував несамовиті казки, часом серна або дикий кабан перебігали дорогу. Панна Леся давала кляпса по пальцях за помилковий удар по клявішах і голосно вираховувала такти. Над фортепіяном великий портрет о. Матюка. В хаті пахло зіллям і рогаликами з рожею. Старенька їмость у фотелі розпитувала що нового... Леся мала багато кандидатів до подружжя, але всім відмовляла. Дві старші не дуже здорові сестри і ста ренька мама потребували її опіки. Вони провадили взір цеве господарство, сад і город. Село багато користало з їх практичних порад. Наш перший Кружок дістав добрих опікунок. * * * Туркоче весело візок Грицька знайомим гостинцем, я їду в північний район повіту, тихо сиплеться пісок з під ко ліс. їдемо на південь, шумлять від вітру сталеві колеса ро- верів, чоловік відпроваджує мене до Гійча, Вільок чи Забір’я. Діти на прикріплених сидженнях, тішаться на заба ву з татом в лісі коло шлюзи, а я їду далі до своїх жінок. Часом залізниця везе до Боброїдів, зимою мчать саночки до старовинного Маґерова. І так тиждень за тижнем, рік за роком. Все більше читачок дістає "Жіночу Долю”, все біль ше садівничок спроваджуємо літом. Жінки беруть участь у кооперативних чи передвиборчих нарадах, на показових лекціях, курсах. Активізуються доньки священиків: Заяців- ни, Мигалівна, молодші їмості, відважніші учительки в та ємниці від інспектора. * * * Конгрес у Станиславові був великою подією. Ми мали вже кілька кружків. Наша делегація (10 осіб) приїхала рано до Львова, щоб долучитися до знижкового поїзду на Ста- ниславів. На головнім двірці повно жінок. Нема місця на лавках, сидимо на підлозі на клунках, чекаємо. Від’їзд на шого поїзду відкладають з години на годину, вже полу день. По недоспаній ночі всі змучені. А тут прикра вістка: знижкового поїзду не буде. Хто хоче і може, нехай їде за повну ціну! Всі хочуть, але не всі можуть. Від нас їдуть дві Ольги: Лещукова і Приймова, всі решта неприготовані фі нансово вертаємося домів. * * * Припадково знайшли інструкторку домашнього госпо дарства і куховарства. Уряджуємо в Раві курс! Випрацю- вали програму, розклад зайнять, знайшли доповідачів, ого лосили в повіті. Кухня в захоронці, нічліг таборовий в На роднім Домі. Чекаємо напружено. Дійсність перевищила наші сподівання. Курсантки ледве помістилися у великій залі. Бабця мусіла спати на канапі, на бабцинім великім ліжку спить Марія Садовська з малим Юрчиком. Вдень ма лий бавиться з нашими дітьми, а мама йде на курс. На по двір’ї в Народнім Домі повно підвод, зносять сінники до за лі, в кухні дижурні відбирають провіянти, рух, гамір, стука ють позичені по цілім місті великі горшки, ринки і всяке кухонне приладдя. На стіні розклад зайнять, дижурів. Гру па варить, друга слухає теоретичних викладів. Тато кур сантки з Голого привіз у мішечку горох помішаний з пенца- ком, він думав що "пані в місті і так не мають що робити, то переберуть"! Не зважаючи на невигоди, дівчата не втікали, навіть приїжджали нові. "Василю — кажей мій чоловік го сподареві, що привіз дочку на четвертий день — та курс вже давно зачав ся”. "Панє меценашу — або дівка то век сель? має час!” Успіх був великий, розійшлося кількаде- сять примірників куховарства видання ’’Жіночої Долі”, кур санток запрошували бути господинями на весіллях чи ін ших оказіях. * * * Лагідний вітер колисав свіжим весняним листям старих дерев цвинтаря. Ми ховали одну з засновниць Філії О. Ле- щукову. Четверо маленьких дітей тулилося до заплаканого О. Осипа, бувшого воїна УГА, автора численних воєнних оповідань. П’яте мама забрала із собою в домовину. Під ві кнами хати Покійної на корчі бузку цілими днями сиділа сумна пташка. По сорока днях зникла. На жалобних сходи нах сенаторка О. Кисілевська відкрила святково портрет Покійної у залі ’’Бесіди”, яка була нашою домівкою. * * * Понеділок. Ярмарковий день. Добігає реченець відда вати збіркові листи на допомогу вдовам і сиротам по емі грантах. Акція проф. Шкурата, яку рік-річно піддержує Со юз Українок. раз-по-раз хтось приходить. Жінка розмотує вузлик з дрібняками. Багатші села приносять навіть кілька паперових злотих. Козубалька з Верхрати кладе на столі два мішечки. ”Не било центів, то нате трохи маку і куті. Най сиротєта мають на Світий Вечір”. * * * 36-ий рік. Ми осягнули приписаний Централею органі заційний стан, щоб урядити День Селянки. Треба 15 круж ків, ми маємо вже 17. Настав наш час і який гарячий! Хоч приготування йшли вже давно, все ж треба перевірити всі точки програми, приладити ноти для оркестри, яка приїж джає аж з Бутин коло Жовкви , буде грати до вправ, при кра авдієнція у пана старости за дозволом, у пана надліс- ничого за площею (не маємо своєї відповідної), замовити афіші в друкарні О. О. Василіян в Жовкві, приладити одна кові прапорці для всіх кружків. Шию їх, а наш технічний асистент п. Мелько К. обіцяв вималювати написи. Гасин Микола ладить дрючки. Чи буде погода? чи не буде якоїсь несподіванки? Була чудова погода. Була і несподіванка. Деякі села, під намовою ОУН відмовилися дефілювати перед представницею Централі, ”то не наша влада”. Пані О. Шепарович на тім не залежало. Вона вмаршувала ра зом з цілим походом з церкви через місто на площу і сіла на почеснім місці на трибуні. Було багато людей, всі пока зи (весілля, обжинки і т. д.) відбулися справно. Найбільш зворушливі були вправи вільноруч кількох сот жінок до пісні "Боже великий, Творче всесильний”. (Далі буде )
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48-49 
50-51 
52-53 
54-55 
56-57 
58-59 
60-61 
62-63 
64-65 
66-67 
68-69 
70-71 
72 
