Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48-49
50-51
52-53
54-55
56-57
58-59
60-61
62-63
64-65
66-67
68-69
70-71
72
ДІВЧАТА-БОЙОВИКИ У РОЗСТРІЛЬНІЙ ЗВІТ ВОЄННОГО КОРЕСПОНДЕНТА ІЗ ГАЛИЦЬКОГО ФРОНТУ Східня Галичина, 13-го серпня 1915. Разом з нашими військами, що борються під командою польового маршал-ляйтенанта Гофмана, стоять теж тепер в першій вогневій лінії і частини формації Українських Добровольців. Починаючи уже від московського осіннього пролому, ці відважні й хоробрі галицькі добровольці змагались в тяжких боях в поході через Карпати, брали участь в оборон них діях зимою, а коли рванулась вперед наша офен- зива, вони по кривавих днях під Болеховом і під Галичем пішли також на схід. Любов і пошана йшла на зустріч тим, переважно з студентів університету зложеним їх частинам, які поклали особливі заслуги своєю, серед незвичайно тяжких обставин веденою, розвідчо-стежною діяльністю. їх легко розпізнати, попри їх жертвенну хороб рість, ще й по синьо-жовтій кокарді, яку носять на своїх шапках. Одною з особливостей цих відділів є надто те, що в склад їх входять одягнені в регулярні, польові уніформи дівчата, які виконують польову службу під кожним оглядом на рівні з мужчинами. Вони носять кріси, вони склали вояцьку присягу, їх підносять у військових степенях, вони одержують бойові відзна чення. За міжнароднім правом вони є вояками так само, як і мужчини; ми також визнаємо за регуляр них вояків тих російських жінок, що воюють в правильних, вояцьких уніформах. Сьогодні мав я довшу розмову з одною з цих українських дівчат — панною Софією Галечко. 24- літня п. Галечко є студенткою університету; вона блондинка, незвичайно дівоча, з делікатно викроєни ми чертами лиця, дуже поважна і дуже гарна. Вона одіта в простий, дещо уже надшарпаний польовий стрій, з крісом на рамені, має на ковнірі відзнаки старшого десятника, на грудях медалю хоробрости. Від початку війни в полі, була на протязі року всього 9 днів хворою і почувається, за її власним висловом, зовсім добре. Молоде дівча є родовитою львов’ян- кою, студіювала в Ґрацу німецьку й слов’янську філологію, а з вибухом війни пішла враз з іншими галицько-українськими добровольцями у війну, ”бо не могла залишитися дома, чуючи, що тепер усі мусять виступити”. — Колись, ще й у вісімнадцятому столітті, заборонено було під загрозою кари смерти, вступати жінкам до українського війська, до ’’Січі”, назву якої ці відділи тепер носять. ”Та під цю пору вже ніщо нас не здержує” — заявляє з усмішкою молода дівчина. П-на Галечко була піднесена за заслуги в стеж- ній службі до степеня старшого десятника (підхо рунжого!). а пізніше відзначена срібною медалею хоробрости. Під Гусним продерлася вона зі своїм відділом, яким командувала, аж поза лінію росій ських окопів, щоб простежити і вияснити ситуацію. Під Синевідськом теж провадила вона стежу, за що одержала відзначення. Я вже стояла на порозі до докторату — каже вона, — та тепер це мусить бути відложене на час пізніший. Її руки залишилися ніжними, жіночими, в її очах пробивається незмінно якесь таємно-мрійливе одушевлення. І хоч війна триває вже більше року, лице її не змінилося так, як по більшій часті зміни лися очі і обличчя інтелігентних мужчин, які уже по місяцеві війни набирають цілком нового, особливого виразу. Її приятелька Олена Степанів, яка від початку війни теж стояла в перших рядах, є в російському полоні. Олена також студентка Львівського універ ситету. 19-літньою вона не тільки кинулась в бороть бу за українську справу, але була теж активною в організуванні добровольців. Вона була провідником стеж і незвичайно хороброю дівчиною, відзначеною за хоробрість медалею. Під Болеховом прикривала вона зі своїм невеликим відділом, аж до останнього моменту відворот інших частин; вкінці окружена москалями, попала в полон. Про її дальшу судьбу немає ще й досі жодної певної вістки. В рядах тих відділів боролась ще панна Ірина Кузь, що теж має військовий степень старшого десятника. Вигляд цеї дівчини більш мужеський; вона високого й сильного росту, гарна, з коротко обтятим волоссям і сміливим зором. Ірина Кузь була аж до кінця учасницею дуже тяжких боїв за гору Маківку і доконала, за словами команданта її сотні, одної з найкращих бравур. У наступі вона прорвалась аж до російського скоростріла і одною, однісінькою ручною Гранатою розбила цей скоростріл враз з його обсадою. Анна Дмитерко, львівська студентка, Павлина Михайлишин, молода вдова і 17-літня Ольга Підви- соцька, що просто з семінарійної лавки пішла в поле, — усі вони борються рам’я об рам’я з мужчинами. Про ці хоробрі дівчата знає ворог і поважає їх. Російський часопис ’’Голос Народа” розніс вістку про відзначення пань Галечко і Степанів. Вістка ця попала до російського часопису з обсадженого тоді російськими військами Львова. Наші дівчата інтере- суються теж московськими жінками, які воюють по тамтій стороні. З якогось російського журналу повитинали вони собі фотографії двох таких російських жінок-вояків; одна з них, це молода Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48-49 
50-51 
52-53 
54-55 
56-57 
58-59 
60-61 
62-63 
64-65 
66-67 
68-69 
70-71 
72 
