Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48-49
50-51
52-53
54-55
56-57
58-59
60-61
62-63
64-65
66-67
68-69
70-71
72
ПЕРШИЙ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ЖІНОЧИЙ КОНГРЕС "Одним знайбільш маркантних, як теж і несказано велич них, моментів з історії українського жіночого руху був Перший Всеукраїнський Жіночий Конґрес, який відбувся вднях 23-27 червня 1934р. в Станиславові. Конґрес був скликаний для відзначення 50-ліття ж і ночого руху, але рівночасно це був показ і доказ жіночої дозрілости в організаційному житті, в громадській праці, в праці для свого народу, в праці, яка виходила далеко поза межі домашніх щоденних завдань". Тими словами почала Любов Абрамюк Волинець свої статті про цей Конґрес. Були вони друковані десять років тому в ’’Нашому Житті” чч. 7, 8 І 9 за 1974 рік. Сьогодні хочемо розказати про цю подію словами оче видців. Спершу містимо уривки з листа Ольги Абрагамов- ської до її сестри СтефанІЇ АбрагамовськоІ, яка жила в Америці. Ми купин ці 9/VII 1934 р. Дорогенька Сестричко! Сам Конґрес випав прекрасно. Були перешкоди. Перша та, що відкликали поїзд у послідній хвилі, кажу Тобі яке за мішання, багато через те впрост із плачем вертались додо му, бо не мали грошей більше, а ми ждали на двірці у Льво ві від 5 год. до 8.30 вечором і аж тоді відїхали звичайним поїздом. Львівські гості приїхали щойно в суботу перед по луднем і тому відкриття Конґресу відбулосьь аж о год. 3-ій по полудні. Все було в великім порядку, всі делегатки мали відзнаки і карти вступу, бо інакше на залю не вспускали. Я покликавшись на Тебе дістала вступ яко делегатка з Нью- Йорку. Перед відкриттям конґресу була панахида в церкві за померлих членок. Відтак о год. 3-ій всі ввійшли на залю й зайняли свої місця. Президія на сцені, а побіч комісар із воєвідства і репортери різних часописів. На відкритті був сам єпископ Хомишин. Конґрес відкрила п. Макарушкова, відтак вітала гостей голова С. Українок Станиславова п. Рублева, потім говорила посол М. Рудницька про станови ще жінки на тлі сьогочасних відносин. Говорила прекрасно і закінчила отими словами: Український нарід може і буде жити тільки тоді, коли у свою службу запряже побіч чоло вічих також духові і моральні сили жіноцтва. — Відтак складали привіти представниці жіночих організацій, вітали нас сестер щиро-любо, а кожна кінчила словами з вірою в скоре воскресіння України. Відтак вітали представники всіх українських інституцій. Дуже гарно говорив посол білоруський: Дивлячись на так численний збір ваш, я вірю що ви осягнете свою ціль, а кінчив такими словами: ”Хай живе українська кобєта, український народ і вольна неза лежна Україна”, говорив по-білоруськи. Всіх промовців вітали і дякували рясними оплеска ми. Найбільше згадувалось наших сестер зза Збруча, які не можуть бути нині з нами. А коли вийшла на сцену старень ка проф. Русова, оплески не вгавали, вона привітала нас від емігранток у Чехії. Згадала і про бідні українки зза Збру ча. Під час її привіту заля плакала, бо вона змалювала те пекло, серед якого живуть там люди. Від Союзу Українок Америки вітала п. Солодка. З п. Ґомліцькою я стрінулась щойно вечором в залі, бо скорше не могли ми себе знайти. Вона була зі своєю кревною з Теребовлі. Від української громади зложила вона щойно другого дня привіт, бо через недогляд її пропустили, і казали, що привіти складають ли ше представниці від усіх організацій з одного краю взагалі, а не окремо від кожної, щойно потім змінили погляд і вона була вибрана до почесної президії та передала привіт. Го ворила дуже гарно, а коли сказала: казали мені розцілува ти вас, та поцілувати кожний листочок в гаю, знов заля за плакала й подякувала їй оплесками. Відтак передала вона Альманах і гроші. По зложенні привітів, відчитали ще письменні привіти з краю та зза кордонів, всіх було 170. На конґрес прислала Міжнародня Ліґа Ж інок в Льондо- ні свою представницю місс Шіпшінс. Вона привітала ні мецькою мовою, потім переведено українською. Вечором відбувся з нагоди конґресу концерт. Співала Марія Сокіл, грала на чельо Христя Колесса, співав хор жіночий. Другий день (неділя) перейшов під вражінням "Свята Селянки". Рано на площі за містом відправилась полева Служба Божа, відтак був похід площею, бо похід через мі сто заборонено, з усіх кружків селянських розуміється бу ли лиш кружки найближчі Станиславова. Сей похід тривав більше як 2 години, був чудесний, нема слів, щоб його опи сати, вражіння того свята ніколи і нічо не затре, знаєш ми з радости плакали, перед очима пересувались все нові і нові образи-групи дівчат та старших селянок, а всі вони так гарно прибрані, наче цвіти в городі, а вже найбільше краси мали три групи дівчат мак, блават і ромен, такі мали строї, що цілком представляли ті пільні квіти. Аж очі боліли диви тись на ту красу, а серце так радісно билось. Відтак на се редину площі виходять ті згадані групи дівчат і виводять гагілки. Потім було віче. Говорила І. Павликовська і так сказала між іншим: нема для нас перешкод, нема нам знижки, їдемо на цілі білети, не пустять поїздами, їдемо фірами, не пуска ють фір, ідемо піхотою, ніщо не здержить чи так сестри? А тисячі голосів їй відповіло так, так. Говорили і дві селянки. І треба подивляти, як гарно говорили і знов всі кінчили що ми стрінемось у вільній Україні. Вечором був равт. І знову пописи молодих скрипачок і співачок вийшли дуже гарно. Третій, четвертий і п’ятий день були реферати на різні теми, (господарські, кооперативні, про гігієну, ідеологічні, про плекання рідної мови, релігії, моралі, мистецтва, про становище жінки на Радянській Україні й інше.) Всі були ці каві. По рефератах були дискусії. Загально всі реферати як і дискусії були під кличем: "свій до свого по своє” плекати, кохати й шанувати та послуговуватись всюди своїм. Докладно Тобі не можу всього описати, бо треба б хіба цілий том написати. Думаю, що будеш читати також "Жіно чу Долю ” і там знайдеш дещо. Говорили про закладання дитячих садків та захоронок, щоб звернути увагу на здо ров’я селянок радили закладати порадні для матерів селя нок, але на те все треба грошей, а що ми бідні, не треба да вати заробітку чужим лише своїм, закладати кооперативи, варстати праці, де наші безробітні мали б зарібок,аз дохо дів можна б закладати всякі інституції. Закликували, щоб помогти українській школі в Берестю, яка єдина на Поліссі
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48-49 
50-51 
52-53 
54-55 
56-57 
58-59 
60-61 
62-63 
64-65 
66-67 
68-69 
70-71 
72 
