Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48-49
50-51
52-53
54-55
56-57
58-59
60-61
62-63
64-65
66-67
68-69
70-71
72
ОЛЕНА БЕРЕЖНИЦЬКА-БУДЗОВА КРУЖОК УКРАЇНСЬКИХ ДІВЧАТ "Кружок українських дівчат”! Яка ж це молодеча, свіжа й оригінальна назва! Як на початок XX століття просто пробоєва! Це був саме час боротьби жіноц тва за рівноправність, за доступ до середніх і висо ких шкіл, за визволення з вузьких рямок домашньо го середовища, боротьби за ширший світогляд і за нові шляхи поступу. Був рік 1900, коли я, як ’’свіжо спечена” матури- стка після 4-літнього побуту в краківській Гімназії приїхала назад до Львова. Тут обновила я това риські взаємини з подругами дитячих літ, у першій мірі з Даркою й Лідкою Шухевичівними. Дім пп. Шухевичів був подивугідний. Професор задивлений у розшуки гуцульського фолькльору й мистецтва, що не перешкоджало йому брати живу участь у всіх ділянках громадського життя, був теж найліпшим батьком і опікуном рідні та великим при ятелем молоді. Пані Шухевичева всеціло віддана су спільній праці в ’’Клюбі Русинок” та в організуванні промислових і торговельних станиць. У хаті пп. Шу хевичів зосереджувалось товариське життя цілого культурного Львова. Там завсіди можна було поди бати побіч світочів науки й мистецтва та політичних діячів також нашу молодь з цілого краю та дуже час то теж наших земляків зза кордону. Самозрозуміло, що діти пп. Шухевичів, виховані такими батьками й у такому довкіллі, доволі рано брались за громадську роботу з цілим запалом і ентузіязмом молодечих по ривів. Не було імпрези, чи якоїсь-будь національної врочистости, щоб у них родина пп. Шухевичів не брала участи й то, що так скажу ”ін ґреміо”. Батьки належали до ініціяторів і організаторів імпрез, а дів чата й хлопці (всі дуже музикальні) виступали в кон- цертових точках, або сценічних виставах. Але дочкам пп. Шухевичів, а Дарці зокрема було цього замало. їй мріялось перебрати ініціятиву в свої руки, бо й думка в неї була самостійна й помисли ок- ремішні, своєрідні. Жіноче питання й змагання жінок добути рівні права й обов’язки в Англії, Німеччині й Америці цікавили живо молоду дівчину, тим більше, що й у нас уже від 1884 року почали жінки організу ватись, щоб виробити собі в суспільстві рівноправне становище громадянки. В 1884 р. за почином Наталі Кобринської повстало в Станиславові перше україн ське жіноче товариство, а в 1893 р. заходами п. Тер міни Шухевичевої створено у Львові ”Клюб Руси нок”, що згуртував усе українське львівське свідоме жіноцтво. Згодом організується провінціональне жі ноцтво Самбора, Коломиї, Тернополя, Бережан, Перемишля, Рогатина, Стрия. До львівського ’’Клюбу Русинок” належали наші ма ми. Ми, молоді дівчата там належати не могли, зате мали вступ на деякі сходини ’’Клюбу”, на відчити та імпрези. Пані з ’’Клюбу” притягали нас деколи до якоїсь принагідної роботи. Але голосу ми там не мали ніякого, бо не були членами. Це треба теж зро зуміти з перспективи тодішніх умовин. Перевага мо лодих дівчат одержувала тоді т.зв. "сальонове вихо вання”. Лиш деякі кінчили семинар та йшли на вчи тельські посади. Решта дівчат сиділа дома, очікува ла мужів, робила робітки, обов’язково грала на фор тепіяні, вчилась малювати, співати ну й господарити й на цьому кінчилося образування. До театру, на концерти й проходи могли йти лише в товаристві батьків. У цих умовинах збудився серед них сти хійний протест. Нераз мовчки слухали нарад і дискусій лань із ’’Клюбу”, а душа аж вискакувала зо шкіри, щоб докинути свою думку, ах — якже часто революційну, діяметрально ріжну від думок наших матерей. Дарма! Не личить! Не можна! Але чому воно так? Ми ж такі самі жінки, як і пані з ’’Клюбу”, ми повели б роботу теж, але інакше, живі ше, радикальніше! Ми згуртували б довкруги нас усе українське жіноцтво, а в першу чергу робітне жіноц тво, міщанки, зарібниці, служниці й селянки! Ми звернули б усі наші зусилля й увесь гін у низи! Ми від них почали б усяке освідомлення, навчання й ор ганізацію! Нитки нашої праці понеслись би всюди на села. Ми боролися б за рівні права й обов’язки всего жіноцтва. А першзавсе подбали б про самообразу- вання дівчат і підготову до громадської праці й гро мадського життя. Якраз наприкінці 1900 року обговорювали на "Клюбі Русинок” справу створення промислової ста ниці, а саме кравецької робітні ’’Труд", що її опісля оснували 16. III. 1901. Ми, молоді дівчата не доціню- вали ще тоді ваги й значіння справи. Здавалось нам, що воно пусте думати про кравецтво, про сукні, ка пелюхи й моди, коли цілий жіночий світ говорить про еманципацію. Наші змагання прямували в про тивний бік, як заінтересування старших пань і це ви рішило остаточно, щоб оснувати окреме товариство дівчат, що займалося б ’’вищими” й поступовими справами. Почин вийшов від молодого гуртка дівчат, а саме п. Дарії Шухевичівної (Старосольської), На талки Будзиновської, Марії Підлісецької (Петрушев- ської) та О. Бережницької. Вони обговорили плян оснувати товариство під назвою "Кружок укр. дів чат”, що його ціллю мала бути самоосвіта й підгото- ва до громадської праці. Приєднати членів для молодого товариства було легко й подекуди важко. Легко, — бо Дарка Шухевичівна мала широкі зв'язки з ровесницями, так у кругах інтелігенції, як теж міщанства. Важко — то му, що в тодішньому часі старше громадянство, зо Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top