Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48-49
50-51
52-53
54-55
56-57
58-59
60-61
62-63
64-65
66-67
68-69
70-71
72
ською владою, заснування жіночої політичної органі зації Дружини Княгині Ольги та конфлікт провід ниць Союзу Українок зокрема М. Рудницької і моєї мами з УНДО-м через бойкот українськими жінками виборів, відсунули на дальший плян маленький своїм значенням конфлікт з ’’Вогнями”, а тим самим і наш родинний. Щораз сильніший утиск польської влади, події на Карпатській Україні, та свіжі ще спомини вбивства вуйка Євгена Коновальця — все це зробило все інше справді не важливим, а психічне дозрівання молодої студентки допомогло також поставити дотеперішню ворожнечу в інакшу перспективу. Несподівано для себе самої я почала тихо подив ляти незнищиму енерґію та подвійну діяльність, що взяли в тих останніх роках на себе моя мама і її спів робітниці. А студіюючи журналістику, навчилася Учасниці М іж народнього Конґресу в Берліні (мабуть 1924 p.). Зліва: І. Павликовська, О. Коновальцева, М. Рудницька, О. Шепарович, О. Островська. цінити високий на тодішній час рівень журналу ’’Жінка” і не лише залюбки його читала, але й пробу вала свого пера на його сторінках. Навіть до домівки Союзу Українок не заходила вже з такою резервою, як раніше, можливо тому, що там тепер працювали молоді сили — мої виховниці з таємного Пласту. Розпростувавши крила до свобідного життьового льоту, я мала свої погляди на ’’освобождення” жінки, які завжди боронила при кожній нагоді і переко нувала, що т. зв. ’’жіночий рух” це анахронізм і витрата енерґії, що жінка, яка має індивідуальність, може стояти нарівні з мужчиною, де захоче, і що люди оцінюють особистість, а не стать. З цими переконаннями прожила я довгі роки, здаючи собі аж тепер справу з того, що до них про мостила мені дорогу моя мама та її співтоваришки з Союзу Українок, саме тоді, в тих роках, в яких я уважала їх за своїх ворогів. МІЛЕНА РУДНИЦЬКА Мілєна Рудницька народилася у Зборові (Галичина) 15-го VII. 1892 року. Після закінчення гімназії клясичного типу матурою у 1910 р. у Львові вступила до універ ситету і закінчила його дипломом на учителя середніх шкіл з філо софії і математики. Була учитель кою гімназії та учительської семінарії у Львові, а опісля Висо кого Педагогічного Інституту у Львові. В жіночому русі брала жваву участь від 1919 року, спершу як член Управи Союзу Українок, а від 1928 року аж до вибуху Другої світової війни як його голова. Під її головуванням Союз Українок розрісся до великої крайової орга нізації, що мала 82 повітові філії та 1100 сільських кружків із загаль ним членством 100.000. Від 1934 року була головою Світового Союзу Українок, що об’єднував українські жіночі організації поза межами Радянського Союзу. Брала активну участь у міжнарод них жіночих організаціях і виступала на різних міжнародних конгресах. Голова політичної жіночої організації Дружини Княгині Ольги. Рівночасно з жіночою діяльні стю М. Рудницька проявляла широку політичну діяльність в Українському Національно-Демо кратичному Об’єднанні, від якого була послом до польського сойму в роках 1928-35. Як делегатка Ук раїнської Парляментарної Репре зентації захищала у Лізі Націй у Женеві українські петиції, зокрема у справі пацифікації і голоду в Україні (1932-1933 pp.). Встановила контакти Української Парлямен тарної Репрезентації з урядовими і громадськими чинниками Зах. Европи і виступала з доповідями на міжнародних з’їздах, конгре сах і т. п. В pp. 1936-39 член президії Українського Координа ційного Комітету у Львові. Після вибуху Другої світової війни М. Рудницька виїжджає на захід до Німеччини, після війни перебуває в Швейцарії, а відтак в CLLIA (1950-1959 pp.), звідкіля повертається в 1959 році до Німеч чини, де вмирає в 1976 році. Виявляла широку журна- лістичну діяльність від 1918 р. як член редакції ’’Нашої мети”, аж до 60-их років в редакції радіо ’’Свобода” в Мюнхені. Була головною редакторкою журналу ’’Жінка”. Праці видані книжко вими виданнями: ’’Західня Україна під большевиками”, 195 p., ”Дон Боско”, 1963 p., і "Невидимі стигмати”, 1971 р. Олена Федак-ІІІепарович Olena Fedak-Sheparovych
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48-49 
50-51 
52-53 
54-55 
56-57 
58-59 
60-61 
62-63 
64-65 
66-67 
68-69 
70-71 
72 
