Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48-49
50-51
52-53
54-55
56-57
58-59
60-61
62-63
64-65
66-67
68-69
70-71
72
— В який спосіб переведено збірку народніх узорів і вишивок? — питаю. — Ми оголосили заклики в пресі українській і польській (деяка частина нашої інтелігенції читала в тих часах ще тільки польські часописи!) і розписали багато приватних листів. Збірки надходили дуже щедро а я це все упорядковувала, нашивала на картони і т. і. — На виставці ми мали свій окремий станок і ”Клюб Русинок" був нагороджений золотою медалею. — Що сталося з цею збіркою? — Збірка перейшла до музею ім. Шевченка тому, що експонати були не визичені, а даровані "Клюбові Русинок”. На основі цієї збірки видали ми також альбом узорів народніх вишивок. Частина доходу з розпродажу альбому була призначена на будову пам’ятника Т. Шевченкові у Львові. — Невже переводжено колинебудь таку збірку? (Для мене це новина). — Ідея такої збірки вийшла також із "Клюбу Русинок” і вже в часі краєвої вистави ми улаштували фантову льотерію на ту ціль. Зібрали дуже багато фантів (у мене по сьогоднішній день є їх список), а льотерією занималася п. Кудрикова. Збірку грошей в користь будови пам’ятника Шевченка започаткувала з розпродажу ручних робіт п. Ірена Гарасимович. — Невідомо Вам, що сталося із зібраними грошима? — Вони були зложені в однім банку но і здевалювалися в часі війни. — Тепер бажаю ще довідатися дещо про початки "Труду” Пані Терміна Шухевичева оповідає, що ідею заснування ’’Жіночої промислової спілки” піддав нашому жіноцтву пок. дир. Нагірний, який до смерти був в Дирекції цієї кооперативи. "Труд” почав свою діяльність з величезним розмахом, який завдячував енерґії та ініціативі п. І. Кокорудзової. В перших роках існування "Труд” займав біля 100 осіб персо налу! З часом почали змінятися управительки ро бітні, годі було підшукати другу таку ідейну і фахову силу, якою була перша управителька п. Ґрен і під приємство почало підупадати. Не дійшло вже ніколи до такої височини, як в роках 1903-1906, все ж таки придбало власну кам’яницю і просперує добре до сьогоднішнього дня. — Як довго були Ви, Достойна Пані, головою Надзірної Ради "Труду”? — Повних 24 роки — відповідає наша сеньйорка. Ця відповідь мене просто приголомшує. Десять літ головою ’’Клюбу Русинок”, двадцять чотири головою ’’Труду” — себто безперервно 34 роки відповідальної праці провідниці... Ми знаємо, що це значить, розуміємо це може краще ніж ровесниці пані Шухевичевої. І я не вмію знайти слів, щоб виска- зати свій подив, свою пошану і подяку в імені цілого українського жіноцтва. Одна третина століття на громадській службі, котра з нас здобудеться на таке? Пані Шухевичева, немов відгадуючи мої думки, каже: одного жалую, а саме, що я так скоро, заскоро на світ прийшла. Мені треба було тепер молодою бути, з Вами працювати! Скільки в тих словах сказано! І свідомість, як дуже потрібні нам сьогодні одиниці з такою невси пущою енергією, з такою ініціятивою. І відчуття, яка велика тепер, яка відповідальна праця українського жіноцтва серед нашої дійсности... Не хочу перетомлювати нашу сеньйорку і зби раюсь відійти. На прощання дозволяю собі одначе ще одне "недискретне” питання: — Скільки Вам сьогодні літ, пані Добродійко? — 82, вже 82! — чую відповідь. Я знову здивувалася. Кинула оком на бюрко пані Шухевичевої: всі українські часописи, щоденники, журнали. Пригадала собі, що нема сходин Союзу Українок, на яких вона не була б присутня. Що за живий розум, яка фізична і духовна справність в такому віці! — Добре, що очі мені дописують — каже дальше пані Шухевичева — не могла би, мабуть, жити без газет і книжок, а так цілий день читаю. Для відпо чинку слухаю радіо — стараюсь у всім йти з посту пом часу... В кімнаті запанував сумерк, Пані Шухевичева світить світло, але я вже відхожу — за пів години схо дини в Союзі Українок і наша сеньорка, звичайно, теж туди вибирається. Від Високого Замку повіяло першим, теплим весняним подувом — а за собою я оставила зиму, соняшну, погідну, найкращу зиму, яку людині може доля зготувати. Тільки одиниці, яких ціле життя було посвячене ідеї і праці, можуть мати таку зиму-ста- рість, як пані Терміна Шухевичева. Чи гостина у такої громадянки, у такої Людини не є зворушлива? "Жінка”, 1935 р. Д окінчення: М. Хомяк. Ж ІН О Ч И М ОРГ. 100 Сьогодні, коли українське суспільство пере живає чергові кризи свого наспокійного існування, час нам подумати над половиною громадян того су спільства. Нам, жінкам, добре навчитись дечого про нас самих, про тих жінок, які промощували нам (і ці лій нашій громаді) шлях, які жертвували себе для на шого кращого сьогодення. А цілій громаді, поділеній тепер не Збручем, а фізичними та ідеологічними океанами, треба оцінити жіночу працю та уможливи ти ще повнішу участь жінок у громадській праці. Ці лість твориться з одиниць, і вона віддзеркалює їх. Треба нам подумати у сторіччя жіночого руху, до якої міри ми продовжуємо традиції та змагання українських жіночих організацій бути співучасни ками наших громад. Це значить, також, бути співвід- повідальними за них.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48-49 
50-51 
52-53 
54-55 
56-57 
58-59 
60-61 
62-63 
64-65 
66-67 
68-69 
70-71 
72 
