Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48-49
50-51
52-53
54-55
56-57
58-59
60-61
62-63
64-65
66-67
68-69
70-71
72
Знов обізвалось жіноче покоління, молодше від редакторок обох ”Мет”. Це була Стефанія Чижович, що приїхала до Львова після студій у Празі. Вона завважила в українських домах польський жіночий часопис. На її запитання відповіли, що українського немає. Як це так? Чи воно так трудно видавати щось жіночого і практичного? І вона зібрала своїх гімназій них товаришок на нараду. Будемо видавати часопис, вирішили вони. На зразок польського або німецького. З думкою про жіночий рух, але й із практичними цілями. Там повинні бути моди, ручні роботи і приписи. То ж ухвалили видавати журнал ’’Нова хата”, що відповідав би вимогам української інтелігентки. В Коломиї проживала в тому часі громадська діячка Олена Кисілевська. Вона любила писати. Пробувала вже в 1912 р. видавати жіночий додаток до ’’Діла”, але нічого з того не вийшло. То ж вона теж знайшлася в Коломиї, де діяв тоді Руський Жіночий Кружок. І з ними вона заплянувала вида вати газетку, що відповідала б інтелігентній жінці, а також могла б бути читана і на селі. Так постала ’’Жіноча Доля”. Обидва часописи постали майже рівночасно, бо ’’Нова Хата” в червні, а ’’Жіноча Доля” в вересні 1926 p. І коли перші два не могли втриматися, то цим двом це вдалося. Правда, вже після першого року прийшло певне протверезіння. Воно сказало видав цям, що вони повинні присвятити увагу адміністрації часопису. За деякий час це сталося з ’’Новою Хатою”. Подібно було з виданням у Коломиї. Руський Жіночий Кружок злякався недобору і хотів вийти з підприємства. Тоді Олена Кисілевська сама пере брала ’’Жіночу Долю”, наладнала адміністрацію і поставила редакцію. Виходить, що обидва часописи прийшли в пору.Знайшлися для них читачки, виробились редак торки. Своєю назвою ’’Нова Хата” задокументувала свій напрям. Журнал узяв за завдання розбудувати побут української інтеліґентської родини. Але він впровадив щось нового — примінення українського народнього мистецтва в її хаті. "Жіноча Доля” поклала натиск на патріотичну поставу жінки в селі. Вона поміщувала обіжники Союзу Українок, а коли Олену Кисілевську вибрано сенатором, то станула на національно-демократичній плятформі. Обидва часописи виходили аж до вибуху німецько-польської війни у 1939 р. Вони привчили українську жінку, як у місті, так і в селі до свого часопису. "Нова Хата” розгорнула в себе програму українського народнього мистецтва, що охопило широкі маси. ’’Жіноча Доля” своїми додатками "Жіноча Воля” і "Світ Молоді” дійшла туди, де жадне друковане слово не доходило. При часописі ’’Громадський Голос”, який був органом Української Соціялістично-Радикальної Партії, появлявся від 1931 р. жіночий додаток під на звою "Жіночий Голос”. Він згодом оформився в самостійний журнал і виходив у 1936-1939 pp. як місячник, а пізніше як двотижневик у Львові під назвою "Жіночий голос, часопис українських працю ючих жінок”. Редакторкою була Франка Стахова. 1934 р. в червні відбувся у Станиславові Український Жіночий Конґрес. Одним із його вислідів була поява журналу ’’Жінка”, видавання якого було схвалене конгресо вими резолюціями. Цей журнал виходив від 1-го січня 1935 р. як орган Союзу Українок. Редакторкою була Мілена Рудницька. 1938 р. розв’язано Союз Українок і його орган ’’Жінка” перезвано на "Громадянку", до часу відновлення Союзу Українок. Тоді знову журнал ви ходив під назвою "Жінка” аж до 1939 р. У тому ж часі вийшов ще один жіночий журнал, мало зауважений. Наше американське поселення почало видавати в pp. 1935-36 ’’Жіночий Світ”. Не видавав його Союз Українок Америки, що тоді вже існував. Його стала видавати молода надійна сила — Маруся Бек. Він виходив у Дітройті, де вона прожи вала. Він друкував обіжники СУА, подавав літера туру і передові, в яких були напрямні для жіноцтва. Маруся Бек протягнула це видання — з допомогою брата Івана — до півтора року. Потім "Жіночий Світ” перестав виходити і зберігається тепер в американ сько-українських бібліотеках. З вибухом війни настала порожнеча. Не було ніодного жіночого часопису, коли не рахувати кому ністичних видань ’’Селянка” і "Робітниця України”. Це боляче відчував Союз Українок Америки, що перекинувся на допомогу Американському Черво ному Хрестові. Він змінив свій осідок, з Нью-Йорку перенісся до Філядельфії. Головування СУА перебрала Олена Лотоцька, яка провадила в часописі "Америка” жіночу сторінку. Українське жіноцтво Філядельфії почало думати над своїм часописом. І врешті придумало — 1-го січня 1944 р. вийшло ’’Наше Життя” у формі малої газетки. Воно подавало напрямні, звіти, літературну частину і хід імпрез. Це був єдиний голос жінки серед малої тоді української преси. Його провадила довгі роки Олена Лотоцька. Та вже в 1950 р. появився інший голос. Організа ція Українок Канади стала видавати журнал "Жіночий Світ” у формі загально-освітнього жур налу. Це спонукало ’’Наше Життя” також перейти на форму журналу. І так поруч українського жіночого журналу у США появився ще один у Канаді. "Наше Життя” стала редаґувати Лідія Бурачинська, а ’’Жіночий Світ” після кількох спроб 'різних осіб стала провадити Стефанія Бубнюк. Пізніше "Наше Життя” стала редаґувати Уляна Любович, а "Жіночий Світ” Ярослава Зорич. Появився ще третій журнал. Союз Українок Канади став видавати журнал "Промінь” у 60-их pp. Він теж держиться даної схеми журналу з напрям ними і багатим літературним вкладом. Виходить у Вінніпегу, а його редакторкою є Наталія Когуська. Широкий загал жіноцтва користає зі згаданих журналів. Тут і там виходять жіночі сторінки чи окремі видання. ЖІЛ (Жіночий Інформаційний Листок) виходив кілька років із ініціятиви давньої громадської діячки Блянки Бачинської. Союз Українок Австралії також видавав кілька років "Наше Слово”, якого редакторкою була Лідія Гаєвська. Жіночі сторінки доволі довго сповняли це завдання. В Англії в часописі "Українська Думка” її редаґує
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48-49 
50-51 
52-53 
54-55 
56-57 
58-59 
60-61 
62-63 
64-65 
66-67 
68-69 
70-71 
72 
