Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48-49
50-51
52-53
54-55
56-57
58-59
60-61
62-63
64-65
66-67
68-69
70-71
72
Жіноча преса постала у початках жіночого руху. Це було його знаряддя, що ширило його гасла й переконувало про їх правдивість. Це були невеликі місячники або квартальники, що мали невеликий наклад. їх видання звичайно не тривало довго і залежало від витривалости жіночого гурта. Звичай но, як переставав виходити один листок, знахо дилась інша група, що видавала новий листок під іншою назвою. Сюзен Антоні, американська діячка, почала видавати малий журнал у початках своєї кар’єри. Дописували до ньбго її приятельки та й вона сама. По кількох роках її довг у друкарні зріс до кількох тисяч долярів. Журнал розходився дуже повільно. Вона здержала видання, але почала сплачувати довг. Впродовж кількох років вона сплатила його зі своєї вчительської платні. їй залежало на тому, щоб ім’я борця за права жінки не викликувало немилого відгуку наче б то банкрутства. Це зрозуміло. В початках небагато було освіче них жінок, що могли зрозуміти й оцінити такий журнал. Тепер, коли жіноча преса уже розбудована, існують поруч себе різного роду жіночі журнали. В одних обговорюються дальше кличі жіночого руху сучасної доби. І це є невеликі видання провідних жіночих організацій. У других їх теж торкаються тільки в іншій, більше приступній формі. Але поруч них вони обговорюють практичну сторінку жіночого життя — як приписи й ручні роботи. Є й такі жіночі журнали, де переважає ця практична сторінка. І ті дають дохід. У нас теж було тяготіння до жіночого часопису в початках жіночого руху. Головним промотором його була Наталія Кобринська. У своєму виданні ’’Наша Доля” (виходило в pp. 1888, 1895 і 1896), що його вона назвала "збірник праць різних авторів”, вона продовжувала ідею жіночого альманаху, але й пода вала рецензії і перебіг праці жіночих товариств. Отже до певної міри це заступало жіночу пресу. Та після виходу трьох книжечок це видання затрималось. Але живе перо Н. Кобринської потребувало вияву. Тому вона наприкінці століття приїхала до Львова, щоб до того завдання наклонити Клюб Русинок. Олена Залізняк описує в своєму спогаді, як вона молодим дівчуром була присутня на одному їхньому засі данні, на якому була Наталія Кобринська. Вона реферувала потребу невеликого видання, подаючи його плян і кошти. Пані з Управи Клюбу Русинок заперечували можливість фінансування. І справді, нічого не вийшло з наміру Кобринської, з яким вона приїхала до Львова. Це було в 1939 р. А вже дев’ять літ пізніше воно здійснилося. Тоді існував уже Кружок Українських Дівчат, заснований у 1901 р. Із його кругів вийшов проект видання жіночого часопису. І молоді дівчата відважно взялись за те діло. Це був часопис "Мета”, що виходив раз у місяць. Нарешті здійснилася мрія, що її так довго плекала Наталя Кобринська. Але що сталося? Редколегію нового часопису творили молоді дівчата. Це були — Дарія Шухевич, Олена Охримович та Ірина Січинська. Вони не запросили Н. Кобринської до співпраці. Вони ж самі мали багато чого сказати. Зрештою вони не змагали до воюючого фемінізму, що ним славилась Н. Кобринська. Вони вже відбули спільне віче з поль ками й жидівками і вибрались на авдієнцію у намісника в справі допущення жінок до вищої освіти. їхні думки й бажання відбились у згаданому виданні. Це був часопис, присвячений подіям жіночого життя з натиском на соціялізм. У тому часі вся молодь захоплювалась ідеями соціялізму. А він визначив певне місце для боротьби жінок. У них ще не було досвіду з політичними партіями, який мала Н. Кобринська. Цей часопис виходив несповна рік. Не було снаги у молодих дівчат продовжувати це діло. Вони сказали своє слово у справі руху жіноцтва. Вислідом їх змагань була сполука Кружка Українських Дівчат із Клюбом Русинок. Від 1909 р. почала діяти у Львові Жіноча Громада. Буревій Першої світової війни закінчився облогою Львова. У цій столиці виходив тоді соціа лістичний часопис ’’Вперед” . Його редактори запропонували жінкам видавати жіночий часопис п. н. ’’Наша Мета” . Чи це було нав’язанням до поперед нього видання? Можливо. З Ред. колегії у Львові проживала Дарія Старосольська. Співробітниць у тому часі знайти було легко. І так знов зачало появлятись газетне видання, що реферувало події і ставило домагання жінки до сучасного ладу. Воно теж не виходило більше, як рік. Це був рік 1919-1920. Ті два видання підготували ґрунт. Збільшилось число освіченого жіноцтва, підростали нові фахові сили. Ми почали наладнувати життя після втраченої війни. Разом із тим виринуло змагання до окремого жіночого часопису. Рівночасно — у Львові й у Коломиї. Л ідія Бурачинська — редакт орка "Нашого Ж ит т я" (до 1972 p.), почесна голова СУА Lidia Burachynska —form er editor o f “Our Life" Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48-49 
50-51 
52-53 
54-55 
56-57 
58-59 
60-61 
62-63 
64-65 
66-67 
68-69 
70-71 
72 
