Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48-49
50-51
52-53
54-55
56-57
58-59
60-61
62-63
64-65
66-67
68-69
70-71
72
жінки, що будуть робити мужчини, коли їм уже тепер доводиться провадити тяжку боротьбу за існування? Чи то не витворить ще щось гірше, як теперішнє жалюгідне становище жінок? Той закид, що здається майже убивчим для жіночої справи, по довшій розвазі не є таким страш ним, як виглядає на перший погляд. Коли приглянемось ближче історії людської праці, то побачимо, що вона підлягає змінам, що весь час одні галузі занепадають, а другі постають. Домашній промисел уступає місце фабричному, через що зарібок домашній занепадає, а фабричний підноситься. Надзвичайні відкриття, як друкарні, годинники, порцеляна, далековиди, воздушні помпи, паровики, бальони, телеграфи, залізниці, фото графія і т. д. дали мільйонам заробіток і засоби до життя, хоч не одні з них знищили інші попередні галузі промислу. Пригадаймо лиш, які тепер дивоглядні для нас, виникали побоювання, коли проектовано утворення залізниць. В Німеччині наприклад нарікали, що то знищить годівлю коней і зруйнує фірманки. Вияви лося, що годівля коней і досі не занепала, а коли й менше фірманів тягне по нерівних дорогах високо випаковані фіри, то натомість скільки людей знайшло роботу на залізницях, будівлях і залізничих промислах! Отже, коли одні галузі промислу занепадають, постають натомість інші сильніші, численніші у міру того, як зростає наукове пізнання природи, вдоско налювання техніки, національного і торговельного розвою. ”Так коли б ми, — говорить знаменитий мисли ЖІНКИ—ПОЕТЕСИ ОЛЕНА ПЧІЛКА (ОЛЬГА КОСАЧ-ДРАГОМАНОВА) нар. 1-го липня 1849 р. в Гадячі на Полтавщині, померла 4-го ж о вт н я 1930 р. в Києві. ПЕРШИЙ ВІНОК На працю нашу уважати Не вам, славутнії мистці! Ваш суд не має осягати Спробунки нашії отсі. Для душ несміливих, лагідних Ми теє слово подаєм, — І в їх, у сестер наших рідних, Покличем слово навзаєм. Задосить довго нишком тліла Та іскра божого огню, — Нехай спалахне, щоб горіла! Нехай оглянуться на ню! тель Джон Стюарт Міль,12 — признали вже навіть цьому економічному закидові усю увагу, коли б ми признали, що допущення жінок до тих занять, які тепер виключно посідають мужчини, зменшило б прибуток з тих занять і, що коли жінки вступлять у конкуренцію з мужчинами, чоловік і жінка не зароб лять більше, як тепер чоловік сам; припустім, що ця найгірша можливість могла б здійснитися, і при буток від спільної праці обох був би такий самий, як перед тим, — то таки жінка піднеслась би зі стано вища слуги до становища співробітниці”. Хоча б за теперішніх обставин кожна жінка мала чоловіка, котрий забезпечував би їй прожиток, то все таки безмірно ліпше було б, якби частину прибутку заробляла жінка, хоча б загальна сума лиш на маленьку частину збільшилася. Жінка не мусіла б залишатися ззаду як тоді, коли тільки чоловік забезпечував би родину матеріяльно. Навіть за теперішніх законів про власність жінки, з тією жінкою, яка допомагає утримувати родину, не змо жуть поводитись з такою погордою, як з тією, якої утримання залежить цілком від чоловіка, хоча б тягар домашньої праці не знати як її пригнічував. Думаємо, що не довіку буде тривати поділ людей на капіталістів і найманих робітників та реґуляція платні робітничої виключно через попит і подачу, — але як довго конкуренція є загальним правилом людського життя, було б варварством виключати половину конкурентів. Усі, що доросли до самостійности, мають мати рівне право кожну корис ну працю до якої вони здібні, продавати за таку ціну, за яку її нині продати можна. 12. Stuart Mill, Giber die Frauenemancipation. Одна фіялочка схована Єсть незамітна у гаю, — Лиш з гуртом сестер поєднана, Знаймує дух, цноту свою. До спілки ж, сестри! В нашім гаю Вінки ми праці пов’ємо — І на користь рідного краю Жіноче серце віддаємо! ПІСНІ МИНУЛОГО Пророчисті тії читаю скрижалі Народних пісень. І надії, і жалі свої тут народ положив у піснях. Лунає та мова у дрібних листях, Говорять, торкаючи душу, ті сили... Та речі в пустині німій гомонять, А люди живії мовчать!..
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48-49 
50-51 
52-53 
54-55 
56-57 
58-59 
60-61 
62-63 
64-65 
66-67 
68-69 
70-71 
72 
