Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
засіданні про допомогу стареньким в Европі і про те, що Відділ в Огайо прийшов на допомогу сліпим, озвучуючи українські книжки. Членки СУА начиту ють книжки на маґнетофонну стрічку. Це мені дійшло до серця, бо я зустрічала одну сліпу україн ку, для якої ці стрічки є єдиною розрадою в житті. З великим зацікавленням я слухала дискусію про майбутнє української спільноти в Америці. Я дещо перекажу з моїх нотаток. Спершу говорили українські науковці. Учений демограф і соціолог, Олег Воловина сказав, що за даними перепису насе лення США 1980 року, 730 тисяч осіб заявили, що вони є українського походження. Більшість їх наро дилася в Америці. Лише 17% їх уживає українську мову, отже іде природній процес асиміляції, як і в інших національних групах. Українську мову най більше зберігають ті, що живуть у великих містах. Іван Головінський, професор психології у Ратґерському університеті, підкреслив, що україн ські американці мусять зберігати свою національну окремішність із морального обов’язку: адже українці не мають своєї держави. XX сторіччя принесло розвал імперій, лишилася тільки радянська імперія. Підкреслюючи національну окремішність українців, ми сприяємо розвалові цієї імперії. Далі говорили молоді українки, що ’’живуть у двох світах”. Катерина Чумаченко, яка була завідувачем Ін формаційного Бюра УККА у Вашінґтоні, сказала, що українська громада в Америці може пишатися своїми досягненнями: у США щороку відзначають Тиждень поневолених націй, у Вашінґтоні побудо вано пам’ятник Шевченкові. Радянський уряд звіль нив з ув’язнення і випустив закордон кількох укра їнських правозахисників. Масово відзначено 50-ту річницю голоду на Україні 1932-33 років. Кілька українців працює в американському уряді на від повідальних посадах. Але треба робити ще більше, молодь повинна активізуватися в американському політичному житті і при тому не забувати про україн ську справу, говорити про неї. Наталка Шалай-Кормелюк,учителька американ ської школи і активний працівник СУМА, підкресли ла, що в гальмуванні асиміляції велика роля нале жить родині та українським молодечим організа ціям. Треба шукати творчого підходу. Старше поко ління мало стимул до праці в україській громаді: це були їхні переживання на рідних землях. Молоде по коління, народжене в Америці, цього не знає. Одна річ — самим пережити голод, зовсім інше — тільки чути про нього. Щоб молодь була активна в україн ській громаді, треба, щоб вона росла в оточенні, ширшому ніж родинне. Останньою із промовців виступала Мирослава Ваньо, за фахом математик, вихователька у Пласті, мати двох дітей. Вона заздалегідь розіслала україн ським американцям (чоловікам і жінкам) анкети із запитами про їхній вік, родинний стан, професію, приналежність до українських і американських орга нізацій та про їхню участь у роботі цих організацій. Надійшла 181 відповідь, здебільшого від фахів ців з вищою освітою, українців другої та третьої Генерації. Очевидно на анкети відповіли активніші люди, що діють у двох культурах — вони увійшли в американське життя, але беруть участь і в діяльності української громади. Щоб її утримати і зміцнити треба розшукати досі неактивних у ній людей, при тягати англомовних українців з ’’українською душею”. Дискусію вправно керувала жінка ”в двох сві тах”, Лариса Онишкевич. Це було непросто, бо після виступів дуже багато жінок і чоловіків хотіли гово рити. До мікрофону всередині залі стояла черга і ніхто не вкладався в призначений для промовців час. Багато висловлено цікавих думок. Одна молода українка сказала, що студії українознавства надто концентруються на давно-минулому, треба більше про сучасне. Учитель Зіновій Квіт розповів, що викладає в американській школі українську мову, треба більше таких викладів. Історик Марта Богачев- ська-Хомяк відзначила велику заслугу Союзу Украї нок Америки у тому, що цей Союз об’єднує жінок кількох Генерацій і різних політичних поглядів. Хай би ця організація послужила за приклад для чоло віків. Годі переказати всі виступи; вони свідчать що багато людей зацікавлено в майбутньому україн ської громади. Час мені кінчати мої "Враження”, які пишу у вологому повітрі, що має температуру 89°Ф. Напри кінці ще раз дякую Союзові Українок, що на XX Кон венції зробив мене почесною членкою. На відповід ній урочистості під час Конвенції я сказала, що я високо ціню діяльність СУА, зокрема за те, що СУА був засновником Українського Музею в Нью-Йорку, пізніше передав його українській громаді в Америці і далі активно підтримує. Я ціню видавничу діяль ність СУА, особливо видання журналу ’’Наше Життя”, що є одним з найкращих журналів в українській діяспорі. У XX КОНВЕНЦІЇ СУА БРАЛИ УЧАСТЬ: Делегатки 176 Головна Управа 31 Вільні членки 5 Почесні членки З Конвенційний Комітет 21 Преса 5 Гості 112 Разом 353 особи. Заступлені були 83 Відділи СУА. ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1984 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
