Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
ВІДКРИТТЯ XX КОНВЕНЦІЇ СОЮЗУ УКРАЇНОК АМЕРИКИ Слово голови СУА Іванни Р о ж ан ко в сь ко ї За початок організованого жіночого руху слід уважати 1884 рік. У липні того року відбулася у Сенека Фоле у стейті Нью-Йорк Перша Конвенція Жіночих npae(First Wo men’s Rights Convention). У резолюціях цієї Конвенції були з’ясовані ціпі, що на довгі роки стали дороговказом у боротьбі за рівноправність жінок в Америці і в Европі. Українки включилися до жіночого руху 36 років пізніше. У 1884 р. Наталія Кобринська заснувала першу самостійну жіночу організацію ’’Товариство Руських Женщин” у Ста ниславові, а в Києві Олена Доброграєва заснувала гурток студенток при Вищих Жіно чих Курсах. 1884 рік вважається початком українського жіночого руху. За виїмком короткого існування Української Народньої Республіки, конституція якої визнала рівноправність, українські жінки не мали виглядів здобути повністю гро мадські права, бо не мав їх український народ. Революції, війни, репресії окупантів за останніх сто років нищили фізично український народ, його культурний і матеріяльний дорібки. Короткі передишки чергувалися з посиленим гнетом. Сьогодні майже всі українські землі об’єднані під найбільш жорстоким окупантом. Український жіночий рух, тісно пов’язаний з історією народу, не засвоїв скрайніх феміністичних ідей, лише домагався права на середню й вищу освіту для дівчат, мо жливостей професійної і заробітної праці для жінок, а згодом рівноправности і співвід- повідальности у власній громаді. Український жіночий рух зріс у силу в 20-их і 30-их роках цього століття в Галичині, на Волині і в еміґраційних осередках. Число членок Союзу Українок, що мав осідок у Львові, досягало 100.000. Світлим моментом цього руху був Український Жіночий Кон грес у Станиславові в 1934 p., на якому 600 делегаток заступали жіночі організації в ці лому світі, а всіх учасниць було 5.000. На цю радісну подію, що об’єднала жінок різного територіяльного походження, віровизнань і політичних переконань, падали понурі тіні. За Збручем штучний голод докошував мільйони українців. В Галичині та серед полі тичної і заморської еміграції, за словами Мілени Рудницької, ’’внутрішній хаос розтра ченої національної енерґії, яка йде в нас на взаємне поборювання ... розпорошення національних сил не йде по лінії здорових суспільних течій та не має за основу істот них світоглядових різниць ... жахом наповняє нас факт, що навіть до найважливіших питань національного життя поодинокі групи підходять під кутом власного престижу й інтересу”. Сьогодні, 50 років пізніше, ці самі тіні падають на українське громадське життя на поселеннях поза межами батьківщини — посилена русифікація, фальшування історії, нищення культурних надбань в Україні, розсварення та взаємне поборювання на емі грації. ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1984 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
