Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
БДЖОЛЯЧИЙ ФЕЙЛЕТОН Моє знайомство з бджолами, чи ’’мухою”, як колек тивно називає наш народ в західніх землях цих працьовитих корисних комах, сягає в моє дуже раннє дитинство в південно-буковинських Карпатах. Мій батько був пристрасний пасічник і придбав ще перші "штубеї” (по-буковинськи вулики) саме в тому році коли я народилася. Моя пам’ять закарбувала собі такий образ пов’язаний з пасікою: гарячий погідний день, батько відкриває внутрішні двері до пасічного подвір’я, щоб перевірити чи не вилітає якийсь рій. На жовто, синьо, червоно і зелено помальовані скриньки вуликів стоять у двох рядах по трьох боках пасіки збудованої у формі латинського У. Бджоли гудуть, дзижчать, бринять, відлітають, немов стріли, на всі боки понад пасіку. Тож бджоляне гудіння ще й до сьогодні звучить для менеяк”музикасфери”. Весною не можу відійти з-під верби-шутки, коли в ній бджоли пильно збирають перший пилок. А в городі саджу такі квіти, що притягають бджіл до себе: на весну вони дзижчать в трубочках ’’бриндушок”, (крокус вернус), пізніше в довгастих дзвіночках різних видів кампанулі, в плоских тарільчиках рожі центифолії, з якої можна смажити конфітури і натирати для печива, під осінь рояться довкола осіннього зілля, як в Західній Україні називають кущі фіолетових чи рожевих дрібних айстер. Мене в дитинстві бук вально вигодовано ”на меду”, бо моя мати вживала його до всього: солодження кави і чаю, заварювання конфітур, до різного рода печива, до заправи горілки. Збанок з медом завжди стояв біля відер з водою, і кожен, що хотів води напитися, міг перед тим, якщо мав охоту, з’їсти меду. Коли приходили ненароком гості чи люди в якійсь справі до нас, то їх приймали тарілочкою меду і свіжою водою. Пам’ятаю одну гуцулку, що мала п’ятеро дрібних дітей, вона ткала для мами полотно і рушники. її чоловік лежав хворий в наслідок якогось важкого поранення при обробці дерева в лісі. В неділю після Служби Божої приходила завжди до мами зі своїми дітьми. Кожна дитина діставала тарілку від зупи налиту медом, ’’байду” хліба і горнятко води. Боже, як вони ’’уминали” той мед! Через те, що в нас було стільки меду, мама завжди мала вліті багато ’’літників”, що в нас мешкали і ’’віктувалися”. То були люди що приїздили з Черновець, Сучави чи Радовець на літній відпочинок у гори. А котра господиня була б відмовилася від додаткового заробітку, коли втри мання дітей в місті у вищій школі було вище ніж місячна платня урядовця? То ж і мене змалку запрягали до прерізної роботи в господарстві та в пасіці. Пам’ятаю, що мама з воску варила якусь чаро дійну масть, по яку до неї приходили люди навіть з інших гірських сіл. Була ця масть добра на все: на висипку, чиряки, спухлину, набиту ногу. І то одна ково для людей і худоби. Варила її мама з одна кових частин воску, ’’смоли” (себто живиці) та оливи. Масть мала жовту барву, сильно пахла воском і живицею і вмащувалася досить тяжко в шкіру. Навіть спрацьовані руки мама тим натирала. А до лиця, ”на церу”, вона брала тільки свіжу сметанку! А була вона в неї така, що могла б позаздрити їй навіть Гелена Рубінштайн! Ще звучать мені у вухах всякі поради, що давали нашим сусідам при різних болячках: ложку меду натще ранком, ложку меду розколочену в теплій воді проти ночі (це на серце і на шлунок), ложку меду і теплу воду ранком на порожній шлунок при поганому травленні. Болять ноги чи руки від ревма тизму чи перестуди, нервів: укуси бджіл. Цю ’’кінську курацію” мама сама на собі застосовувала: починала від п’ятьох укусів і щодня збільшувала аж до ЗО, тоді поступово зменшувала їх. Погода і природа були тісно зв’язані з нашим життям і мали великий вплив на те що корисне для бджіл. Найщасливіший був мій батько, коли "медувала” смерека. До того бо потрібна вже в травні особливо тепла і парна погода, а вона в горах буває не завжди. І яке то було щороку свято, коли він приносив десь на початку червня першу ’’задекльо- вану” кришку з медом, яку ми собі святково ділили і висисали з воску мед як великий смаколик, хоч ніколи на мед не були голодні. Запам’яталася мені низка виразів, пов’язаних з пасічним побутом: утік рій, бджоли вбили матку, бджоли викидають трутнів (себто кінчається медо збір), ’’муха рабує” (бджоли, не маючи збору, обкра даються взаємно). До сьогодні люблю вираз ’’медувати”: липа медує, акація медує, гірські трави медують... Із багатющого домашнього медяного кулінар ного репертуару подам для читачів’’Нашого Життя” кілька легких приписів: Медовий торт: Пів фунта муки, троє яєць, чверть фунта меду, 100 гр. мелених горіхів, ложечка порошку до печива, присмак, який хто любить. Я беру ром, гвоздики. Терти жовтки з плинним медом і присмаками, додати збиті білки і муку та горіхи. Тісто залишити на два дні, щоб постояло. Пекти у великій блясі ’’пляцок” з тіста. Покраяти на рівні кавалки і скласти подовгастий торт на три чи чотири ’’поверхи”. Начинити горіховою масою: заварити склянку густої сметани із склянкою цукру та склянкою мелених волоських горіхів, додати ванілії. Коли крем згусне, скропити тісто ромовим сиропом і посмарувати горіховою масою. Довкола можна обсмарувати чоколядовим кремом, або люкром. Цей торт мусить постояти 1-2 дні, тоді він ’’розплива ється” в роті. Під горіхову масу можна дати також трохи кваскуватої конфітури. Тому що в мене немає пасіки і трохи ощадніше мушу господарити з медом, як це було дома, то роблю наступний медівник: кілограм муки, пів кіло грама цукру, пів кілограма меду, склянка оливи, 4 яєць, ром, гвоздики, цинамон, 200 гр. мелених мигдалів, два порошки до печива: змішую все, додаючи трохи сметани, коли за густе тісто. Ділити у три подовгасті форми. Гарний подарунок для приятелів! Анна-Галя Горбач ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1984 15
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
