Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
НАТАЛЯ ЛІВИЦЬКА-ХОЛОДНА. Я виростала у садах, де груші достигали теплі... Л. К. Виростала і я на землі, що від Бога мала небо, як золотосиній стяг. Але кинуто нас дорогами, що немає з них вороття. І як десь запахне стигла груша, то з садів придорожніх, чужих. А душа поміж мертвими душами навмання в безпросвіття біжить. Заблудилась душа у дрібницях, у міщанських нетрях життя, але там, де квітує земля пшеницями, ще є душі, як той маємо повний текст твору Олени Пчілки, не скалі чений ворожою цензурою, а також тексти творів інших наших письменниць. Тепер кілька слів про один краєвид, описаний в оповіданні Олени Пчілки ’’Товаришки” (на стор. 237 в ’’Першому Вінку”). Це точний опис Драгоманів- ської садиби в м. Гадячому та краєвиду, що відкри вається з крутоярого краю цієї садиби: ”... Оселя була на рівній горній планині, але на самім краю її; зараз же за крайніми господарськими будин ками планина обривалась досить крутим узгір’ям... І все то спускалося до широкої оболоні, по котрій протікала химерними закрутами чимала річка (річка Псьол, П. О.), з своїм притоком Брунью (Грунню, П. О.)... За Брунью (Грунню, П. О.) ліворуч видно було близькі села... вони мріли при західньому сонці, про блискуючи хрестами на церквах. Прямо за оболонню темнів великий бір, замикаючи краєвид довгою стягою...” Цей самий краєвид майстерно описала Олена Пчіл- ка і в своїх Спогадах про Михайла Драгоманова ("Україна", 2-3, 1926, стор. 38), закінчуючи свій опис такими словами: ’’Увесь краєвид замикається проти Драгоманівської гори темною, довгою смугою поважного бору”. Обидва описи малюють той самий краєвид, але в оповіданні не зазначено ні назви річки, ні місце- вости, а притоку названо "Брунь”. Очевидно, пись менниця навмисне приховала ці точні назви. Але в "Спогадах”, малюючи той самий краєвид, Олена Пчілка вже не приховувала того, що цей краєвид відкривається з Драгоманівської садиби в м. Гадя чому, що річка, яку вона описує, — це річка Псьол, а її притока — річка Грунь (а не завуальована Брунь). Повний текст пейзажу, описаного в ’’Спогадах” Олени Пчілки, подаємо в окремому додатку до цієї статті. Олена Пчілка своїм поетичним словом, як художник пензлем, з великою майстерністю змалю вала чудову картину рідної української природи, — прекрасний краєвид, що відкривається з високого узгір’я Драгоманівської садиби в місті Гадячому на Полтавщині. Цим чудовим краєвидом і я часто милувався, коли в 1919-1920 pp. жив у Драгоманівському бу динку, де в той час жила й Олена Пчілка. Уже в перший день, коли я оселився в неве личкій кімнаті цього славного будинку, Ольга Пе трівна (Олена Пчілка) повела мене — 15-літнього гімназиста— на крутоярий край садиби і, показуючи мені цей чарівний краєвид, сказала: "Ось на цьому місці, де ми зараз стоїмо, стояла колись і Леся Українка, стояла тут і Ольга Коби- лянська, що приїздила до нас у гості, стояли тут і Михайло Старицький, і Микола Лисенко й інші. Всі вони милувалися цим чудовим краєвидом і набира лися тут творчого надхнення”. З того часу минуло багато, багато років... І от тепер, прочитавши в перевиданому ’’Першому Вінку” оповідання Олени Пчілки з описом такої знайомої й дорогої для мене Драгоманівської садиби й чудо вого краєвиду, що видно з її високого узгір’я, я згадав незабутні щасливі роки мого юнацтва на Україні в рідному місті Гадячому. І я дуже вдячний Союзові Українок Америки за перевидання надзвичайно цінного альманаху ’’Пер ший Вінок”, в якому є так багато творів різнома нітного змісту, що їх написали наші талановиті пись менниці й громадські діячки. А серед цих творів є й не скалічене ворожою цензурою найкраще опові дання моєї славної виховательки Олени Пчілки, — оповідання, що викликало в мене зворушливі спо гади про давноминулі, але незабутні роки мого юнацтва. СПОГАДИ ПРО МИХАЙЛА ДРАГОМАНОВА Переднє слово Є на Україні, серед милої Полтавщини, багатої на гарні куточки, чудовий краєвид! Се той, що в’являється перед очима, коли дивитись на нього з високого узгір’я стародавнього, гетьманського міста Гадяча. Станете на краю ’’Драгоманівської гори” і перед вами відразу розтелеться велика до лина Псла. Та яка-ж широка й розмаіта! Псьол звивається по ній химерним бігуном,леліючи плете ницею рукавів-перетоків; а тут ще й сестриця Грунь вибігає з очеретів і перед самим Гадячем впадає Пслові в обійма, доповняючи його води чистою, блакитною течією та обгортаючи разом з Закінчення на стор. 40 14 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1984 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
