Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
З НОВИМ РОКОМ! З Новим Роком, браття милі, В новім щасті, в новій силі Радісно вітаю вас І бажаю, щоб в здоров’ю, В мирі, з братньою любов’ю Відтепер ішов нам час. І бажаю, щоб трудяще Те життя вам якнайкраще Без біди минуло всім, Щоб думками ми міцніли, Багатіли, не бідніли, Щоб веселий був ваш дім. І бажаю, щоб ми згідно, Сміло, свідомо, свобідно Йшли до спільної мети, В своїй хаті жить по-свому, Не коритися нікому, Лад найкращий завести. Щирій праці — Бог поможе! Дай вам, Боже, все, що гоже! ІВАН ФРАНКО Михайло Стафиняк. Вертеп. Фото О. Старостяк М. Stafyniak. Vertep. Photo by O. Starostiak. ТИ І я одного РОДУ Любимо нашу батьківщину, наш нарід! Це стверд ження відоме, часто повторюване: письмом, сло вами, піснями, поезією. Посередньо виявляється ця любов у мистецтві, в обстановці наших помешкань, навіть в одежі, плеканні традицій. Про неї говориться особливо з нагоди річниць таких, як 22-го січня 1918 p., коли то проголошено, що, ’’Віднині Українська Народня Республіка стає самостійною, від нікого незалежною, вільною суверенною Державою Українського Народу”. А рік пізніше, 1919 p., теж 22-го січня річниця проголо шення у Києві Соборности усіх українських земель. Ці дві січневі дати 22-го січня 1918 р. і 1919 р. це наче наріжні камені під будову вільної соборної держави. Це перші кроки модерної нації, яка, до речі, прийняла найбільш демократичну конституцію. Це кроки, які надали напрям життю нації і які не дозво лять, щоб колесо історії завернулося і звело україн ський нарід до несвідомої маси без роду і імени. Цю волю закріпила кров 300 студентів, які впали під Крутами 29-го січня 1918 р. Про любов не тільки особисту, але й до батьків щини, до народу написано багато. Але яке ж джерело тієї любови? Для тих, хто родився на рід них землях, хто там ріс, вона видається природною і самозрозумілою. Як сказав один з дисидентів: ”Ми її любимо не тому, що вона найкраща, але для нас вона найкраща, бо вона наша, бо ми її любимо”. Це з рідної землі, на якій ми родилися, яку відчу вали під своїми стопами, животнорними соками влилася у наші серця свята любов батьківщини. Правда, від неї тих старших ділить не тільки простір, але й час. Але ця віддаль не зменшує туги за нею, а інколи навпаки у старших віком спогад про неї тільки посилює любов і тугу за нею. Але росте нове покоління, яке родилося і росло поза рідним краєм. Для них цим джерелом любови є ті, хто виніс з батьківщини вогник любови й тепер мусить передати його іскру наступним поколінням. Алеж тінь поразки, хоч напевно не остаточної, може будити сумнів, якраз у цього, молодшого поко ління. Цей сумнів може перешкодити розвинутися любові до батьківщини і народу, який не зумів вибо роти для неї самостійности. Тут помогти може тільки одне: пізнання своєї батьківщини, її історії, культури, мистецтва, побуту, звичаїв тощо. Коли не знаєш ми нулого, то нема для тебе майбутнього. Любити свій нарід, свою батьківщину це не тільки зворушення, емоції, навіть сльози. Еріх Фромм, американський соціолог і психолог у своїй розвідці про любов пише,
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
