Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Продовження А хлопці поскидали свої шоломи, порозстібали гім- настьорки і спраглими очима дивляться на рухливу, неспо кійну стихію. Ріка так заманливо обіцяє прохолоду, відпо чинок, хоч і короткий, але так нестерпно бажаний! Так добре кинутися тепер у воду і освіжитися! В танках тісно, там така горяч і задуха! І вони скоренько роздягаються. — Ґудков, смотрі в оба! Пріслушівайся хорошенько. А ми нє долґо. Ось четверо вже хлюпаються в воді. П’ятий стоїть на березі і часто позирає то на голих колеґ у річці, то на спо кійні танки. Було трохи дивно, що той старший танкіст Ґудков чомусь сховався за танками, і його давно не видно. Може він... А може він дивиться в цей момент в інший бік. Нехай дивиться. Тут треба бути ’’бдітєльним”. От, коли б і мені трохи поплавати! — Гей, бурлу-бурлу, гей, Миколо! А може ти, бурлу- бурлу, — жартівливо захлинаючись водою, — кричав Будько до того, хто стояв на березі, — може ти таки і вику пався б? Іди сюди! Вода добра. — Ти-но там скоро. Виходь! Тоді і я піду. Он там той, він теж напевно хоче купатися, хотів би прийти сюди. Ґудков! Гей, Ґудков! Што там? Мовчить Ґудков. Не хоче відповідати. Навіщо? Тут можна так спокійно лежати. Тут так тихо. Зовсім спокійно і головне: не треба більше нікуди... не треба нічого, не треба війни. Війна вже скінчилася для Гудкова, і ніякі тепер викрики, ніякі грізні накази не примусять його виконувати їх. І ця мовчазна неохота Гудкова починає тривожити Мусієнка. ” Чи він куди пішов? Що він там робить? Чому його не видно? Може щось дурне задумав?” — губиться в здогадах Мусієнко. — Ґудков! Ей там, Ґудков! — "Мовчить, паскуда. Хоч би трошки висунувся, хоч би трошки показався. Нічого”. — Слухайте, хлопці! Ви тут оглядайтеся добре, ґави не ловіть, а я побіжу до Гудкова. Треба подивитися, що він там робить. — Та йди вже, йди! І чого тобі там треба? Може він... Ну, йди! Танкісти плещуться, як гуси, а Мусієнко миттю, з усієї сили, погнав на горбок до танків. "Треба подивитися, що він там... чи куди пішов?” Тривога колючим бичем під- хльоськує Мусієнка. Йому аж груди розпирає, повітря бракує, але поспішати треба. До танків бігти не так вже й далеко, а йому здається, що то цілий кільометр перед ним розтягнувся! І Мусієнко натискає на свої ноги з останніх сил. Ще... ще трошки. Вже ось. А Гудкова не видно. "Що він собі там думає!? Та ж тут”... — бурмоче Микола сам до себе. Він підбігає до ближчого танка, обережно заглядає ззаду: нічого. І тихо. "Ну, то він таки турень! Кудись пішов. Ну й дурень!” Він тихенько підійшов до другого танка і за гусінню побачив на дорозі ноги Гудкова. — Гудков!.. — встиг крикнути до мертвого Мусієнко, і в цю ж мить перед ним, ях хижа рись, вискочила Ґюльме. Щось він мав сказати до неї, чи щось хотів спитати, чи... Загадковість, несподіванка і раптові страх і розгубленість спазмою стиснули йому горло... лише одна долька секун ди і сильний короткий удар ззаду густою пітьмою бухнув солдатові в очі. Упав тут же коло свого товариша. Сприт ний удар перетяв нитку його життя. В руках Фара вже були дві ґранати, а дві пістолі вона поспішила заткнути собі за пояс. Очі її блищали демонічною радістю. А тепер ще залишаються ті четверо. ’’Щоб і їх вдалося так легко поко- нати”, — гарячково думає Ґальме — "двох вже маємо”. Помітна довга відсутність обох танкістів і ця загадкова тиша зацікавила і занепокоїла обох, що були близько берега: "Що вони там роблять?” — Ковтун, — звертається один до того, який щойно вийшов з води і збирається одягатися, — чи там видно Мусієнка? — Ні. А що? — але вже і в його запиті трохи задзвеніла тривога і підозра. — Я бачив, як він побіг до танків і кликав Гудкова. — То що вони там?.. А ну, ходім-но ми до них. Одягайся. Ходім, Ковтун! Кирпатий веселий Ковтун, не дуже поспішаючи, обтирається і нагинається, щоби взяти одежу, коли якраз у цей момент недалеко від нього, зараз же коло самої води, являється з-за скелі розтріпана, ненатурально усміхнена Ґюльме. Заскочений Ковтун охнув, відвернувся і присів на піску, засоромлений присутністю дівчини. — Дивись, Гуменюк, — звернувся він, сидячи на піску, до другого, — дивіться, хлопці, маємо гості! Гуменюк присів у воді близько берега, а Ковтун, нагнувшись, плазом намагався дотягнутися до своєї уні форми. Хитра і метка Фара встигла дати наказа Ґюльме вийти коло ріки до солдатів і своєю появою на хвилинку відтягнути увагу, сама ж хутко витягнулася за невеликим кущем і взяла на приціл голову Ковтуна. І коли той вже схопив свої штани і трошки піднявся, вистріл положив його коло самої ріки. Почувши вистріл, Гуменюк інстинктовно рвонувся до берега, але і його стяла метка куля з рук Фара. Звук вистрілів і падіння двох товаришів налякали обох останніх. Фара вже була на ногах і як вихор бігла до берега. Біжучи, вона кричала щось. Потім, вже коло води, вона зігнулася, ніби хотіла присісти, та враз випросталася і з усієї сили розмахнулася. Громовий вибух ґранати забив одного і смертельно поранив останнього. Він ще борсався, захлинаючись у хвилях, які сам робив, але і його застре лила немилосердна Фара. Тепер два голі трупи повільно пливли за течією, тягнучи червоні смуги по дрібних хвилях. — Ну, — крикнула Фара, до Ґюльме, розшаліла від радости і буйного почуття перемоги, — чого стоїш? Що з тобою? Ґюльме зробилося млосно: вона не зводила переля каного погляду з побитих солдатів. Не могла вимовити ні слова. Все в ній змішалося: і страх, і гнів, і огида до тих мертвих і вигляду крови. — Ходім, Ґюльме, та скоро! Не гаймо часу! — і вона притьмом погнала до танків. Ґюльме пішла слідом за нею, ВІДПЛАТА (’’Воєнний білет ч. 1.217.838”) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
