Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
УКРАЇНСЬКИЙ РОДИННИЙ ДІМ 80-тих РОКІВ Ф. ЛЮБИНЕЦЬКА Писав колись Максим Рильський: "Кожне люд ське покоління приносить щось нове, своє — і відки дає щось старе, "батьківське”.. Хоч і як би воно де- клярувало свою незалежність від традиції, свою ціл ковиту первинність...” (Іван Кошелівець: "Панорама української літератури стр. 275.) Отже загляньмо сьогодні в український дім се редньої а навіть молодої Генерацій. Увійшовши туди, ви побачите більше чи менше зразків української культури: килими, мистецькі образи наших визначних малярів, з яких деякі нага дують вам Україну, гуцульські різьби, кераміку, вишивку. Вас полонить українська музика, награ на на стрічках чи платівках: та ще з давніших часів і ця найновіша, скомпонована в Україні і поза Украї ною. Вас привітають господарі і їхні діти малі і ці, які вже в університетах доброю українською мовою. І батьки і діти розказуватимуть вам, що вони хо дять чи ходили до української школи: цілоденної чи суботньої, а може й до обох, що вони належать до молодіжних чи громадських організацій, україн ських спортових клюбів, у яких беруть активну участь, літо проводили чи проводять у молодіжних таборах, взимку ходять на курси народних тан ків, гри на бандурі.... Молодші батьки і найстарші ді ти з ентузіязмом ще розповідатимуть про свою участь в Міжнародній Ювілейній Пластовій Зустрічі в 1982 р. в Іст Четгем і в Ювілейній Пластовій Зустрічі в Німеччині в 1983 p.. Ще інші іздили по Европі — "Стежками батьків”.... А на закінчення батьки ще до дадуть, що вони пильно стежать улітку за більшими імпрезами для молоді нпр. на Союзівці, Верховині чи ін. і їздять туди зі своїми дочками, синами при кінці тижня, щоб вони там побували поміж своїми. Часом проводять цілі вакації родинно, відвідую чи напр. західню Канаду, щоб показати дітям старі українські поселення і їхні звичаї, які заховались до сьогодні. Слухаючи всіх тих розмов, ви почуваєтесь ніби потрапили в український дім 50-тих років, де цілко вито панувала українська мова. Розповідь про живу чість української громади на еміграції переважала. Але ось дідусь та бабуся вийшли з кімнати, а вже там десь у кутку ’’закрутилось” англійське слово, дальше речення, вже й вся розмова по-англійськи, найперше між дітьми, молодими, ба навіть і батьки втручають цілі речення не-українською мовою. Ще деякі з батьків скажуть вам, що вже були пе рейшли на розмовну англійську мову дома, але коли народилась їм дитина, то завернули до української мови, щоб дитина слухала перші звуки українською мовою і звикала до них як до ПЕРШОЇ мови. А ви не дуже впевнені, що ці батьки зробили це з твердого переконання вже більше не повернутись до розмовної англійської мови дома, чи може з уваги на своїх дідусів, які до них навідуються. А почніть зі сьогоднішніми батьками розмову на тему ідентичности, то зразу помітите, що багато з них ідентифікує себе вже не з Україною як дідусі, але з УКРАЇНЦЯМИ на поселеннях, з українською КУЛЬТУРОЮ. Більшість бо з них України вже не па м’ятає, хоч може залишились в них якісь неясні спо гади з дитячих літ. Інші народились уже поза Украї ною, чи навіть в Америці. Але майже всі батьки хочуть утримувати зв’язки з іншими українцями тут, вони прагнуть включити своїх дітей так чи інакше в українське життя, вони ду же радіють, як їхні діти вибирають собі подруг жит тя поміж українцями, але для них вже не є ’’траге дією, як це се станеться, бо мішані подружжя для них не так мішані етнічно як РАСОВО. ”Ми робили, що могли — кажуть вони — щоб до вести до однорідного подружжя, але не вдалось”. Такий то пересіч сьогоднішнього родинного до му середнього чи молодого покоління. Звичайно, є відхилення у бік традиційного родинного українського дому 50-тих років, чи нав паки у бік зовсім американського дому, де не почує те ні українського слова, ані не побачите зразків української культури. ’’Тут Америка — скажуть вони вам, діти амери канці, а ми не хочемо робити різниці між нами і діть ми...” Але загалом середнє і молоде покоління зберег ли ще багато БАТЬКІВСЬКОГО у своїх домах. Збе регли завдяки непосильній праці своїх батьків, те пер уже дідусів-еміґрантів 50-тих років. А скільки СВОГО — БАТЬКІВСЬКОГО переда дуть вони своїм НАЩАДКАМ??? Зокрема чи збере жуть УКРАЇНСЬКУ РОДИНУ як джерело світосприй мання наступних поколінь. Це у великій мірі буде залежати від того, чи схо чуть і зуміють утриматися на рівні СЬОГОДЕННЯ такі наші установи і організації, як церква, школа, мо лодіжні, спортові і мистецькі з’єднання, у яких мо лодь схоче перебувати, уважаючи їх за свої. ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 1984 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
