Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ВАСИЛЬ СТУС СИНОВІ Ти десь уже за пам’яттю, в пітьмі утрати, до якої звикло серце. І світишся, мов зірка з глибини узвишшя наднебесного. Тобі все п’ять лиш літ. І ти в тих літах стрягнеш, як зерня в шкаралущі. Болю мій на попіл вигорілий! Як нестерпно було б тебе удруге народити і знов, як перше, вздріти немовлям. Верни до мене, пам’яте моя! Нехай на серце ляже ваготою моя земля з рахманною журбою, хай сходить співом серце солов’я в гаю нічному. Пам’яте, верни із чебреця, із літа жаротою, де яблука осіннього достою в мої червонобокі виснуть сни. Нехай Дніпра уроча течія бодай у маячні мені стримує. І я гукну. І край мене почує. Верни до мене, пам’яте моя! людину у країну щастя, що воно запевнить здійснен ня усіх життєвих потреб, мрій і бажань. Але ж у такій країні, як Америка, які багатства ми б не осягнули, завжди будуть такі, які мають ще більше. Тож ціль віддалюється, манять дальші можливості,"З являєть ся бажання дорівняти тим багатшим. У цій погоні за матеріяльними успіхами можна занедбати особисті таланти, родинне щастя, а теж зв’язок із своєю спільнотою. Можна загубити прив’я зання до своєї родини, роду, спільноти, а, можливо, набути почуття легковаження чи погорди для них, бо вони бідніші. Можливо, що на дорозі до ма- теріяльних успіхів мимохіть прийде на думку, що іс нують інші варті уваги справи, але їх відсуваємо до часу коли станемо багаті. Але час минає, і може бути запізно на переоцінку вартостей. Більшість творчих літ життя промине без використання наших талантів чи зацікавлень. Можна зрозуміти що т. зв. ’’друга хвиля” емігра ції, яка приїхала після важких переживань хотіла своїм дітям дати передусім кращі матеріяльні умови- ни життя. Але вони, навіть у важких економічних си туаціях, всетаки дбали про патріотичне виховання дітей, возили до шкіл і організацій тощо. Наступні покоління повинні б мати життєві амбіції, які вихо дять поза матеріяльні потреби. На жаль інколи чує мо, що молоді подружжя відмовляються від перед плат українських журналів, приналежности до това риств (де треба платити вкладки) чи воження дітей до українських шкіл, бо вони мусять ощаджувати. Треба ж бо мати таку розкішну хату, як їхні знайомі, або їхати в подорож до модних країн. Але ж ті оплати неспівмірно малі в порівнянні до заробітків. Не без того, що у тих змаганнях за здобуття ма- теріяльних дібр грає ролю снобізм. Людина купує мистецькі твори не тому, що ними любується, але тому, що їх мають люди, яких зараховують до ’’ви щої верстви”. Правда цей снобізм (на культурні цін ності) може бути корисним. Не тільки тому, що це дає піддержку мистцям, але ще й тому, що згодом як не сам ’’сноб", то його діти зацікавляться мистец твом, а то й стануть знавцями. Це відноситься теж до тих, хто ходить на концерти клясичної музики, чи на опери. Між тими, хто любить подорожувати є теж такі, яких зовсім не цікавлять чужі краї, але ж подо рожування належить до доброго смаку. Очевидно треба радіти, коли члени нашої спіль ноти багатіють. Канадські промисловці піддержують наукові інституції, мистецькі ґалерії тощо. Але для них майно це не ціль сама в собі, це засіб. Все по винно мати своє місце у скалі вартостей. Є ще інша, ширша сфера, де оцінка вартостей не все така, як повинна б бути. Це стосується до нашої культури, музики, мистецтва. Про їх вартість в пере конанні декого рішає слава. Чи відомі вони у світі, чи світ їх цінить! Коли музичні твори не виконуються відомими музиками, значить вони нічого не вар тують. Але ж дорога до слави крута. Інколи щось ду же славне зникає, бо час відсіває менше вартісні ре чі. А скільки є творів, про які світ не знає, бо ніхто їх не виніс на дорогу слави. Концерт у Кеннеді Центр у Вашінґтоні 2-го жовт ня 1983 р. зачарував публіку не тільки українську, але й професійну американську оркестру та й інших присутніх знавців. А хто має вивести скарби нашого мистецтва й культури на ширшу арену світової сла ви? Це ми, що називаємо себе політичною емігра цією, амбасадорами нашого народу. Наші таланови ті молоді музики (а ми їх маємо) можуть внести тво ри наших композиторів у світові програми. Ми гово римо про музику, але це стосується до всіх ділянок мистецтва і науки. Деякі наші поети, (для прикладу Василь Стус), були б гідні нагороди Нобля, але над тим, щоб вони дісталися до жюрі треба працювати, як поляки це зробили з Мілошем. Це наше завдання пізнати самим і довести до широкого відома усі здо бутки нашого народу. Таке наше завдання! Таке завдання наших моло дих культурних людей! А нарікання, сварки, прини жування і необ’єктивну критику запишім якнайдаль ше від нашого надійного, здібного молодого поко ління! У.Л. 2 ’’НАШЕ ЖИТТЯ", ЛЮТИЙ 1984 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
