Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
ПРИ РОЗГЛЯДІ НАРОДНОГО МИСТЕЦТВА Коли ми намагаємось збагнути заслуги Дам’яна Гор- няткевича у пізнанні мистецтва, ми повинні окремо розглянути також його працю в ділянці народнього мистецтва, він бо належить до тих нечисленних мистців, що поважно вглибились у цю ділянку. Мистці в загальному не присвячують великої уваги народньому мистецтву, що — за їхнім переконанням — наче застигло на якомусь етапі свого розвитку. Та Дам’ян Горняткевич любив вглиблюватись у минуле. Найкращий доказ цього — його опрацювання старо українських пам’яток з 1470 p., збережених у каплиці Чесного Хреста в катедрі на Вавелі. Так само заці кавила його українська писанка, коли він зустрівся з нею в Космачі. Він побачив у ній ’’овоч стихійної творчої сили нації, на розвиток якої діють уже тільки природні чинники”.* Так він окреслив народне мистецтво у своїй більшій праці ” Роля жінки у поставанні українського народнього мистецтва”. Ця праця постала тоді, коли він запізнався глибше з українською писанкою. Перший поштовх дав йому побут у родини Лисинець- ких у Космачі, де паніматка Климентина дала йому нагоду познайомитись ближче з різними зразками. Тут він пізнав місцеву писанкарку Параску Лахманюк, яка чудово писала, а ще й грала на скрипці та випалювала в дереві. Це явище його заці кавило, й Дам’ян Горняткевич постановив його вивчити. Він вглибився у праці з тієї ділянки, переглянув збірки писанок у музеях та й у себе заклав невелику збірку. По кількох роках він пізнав іншу писанкарку в Городиловичах біля Сокаля. Її писання було зовсім інше, непов’язане місцевими правилами. І так постала його праця, що появилась у журналі "Нова Хата” в pp. 1930 і 1931. Треба жаліти, що ця обширна й солідна праця не появилась у свій час окремою відбиткою. Хоча коло читачок ’’Нашої Хати” було доволі широке, все ж окрема книжка була б проникнула туди, куди журнал не доходив. ‘ "Нова Хата”; 1931. Ф раґмент вист авки збірки виш ивок Д. Горняткевича. Fragment of an em broidery exhibit by D. Horniatkevych. Дамян Горннт кевич. Рисунок Володимира Кивелюка. Кра ків б. 1930 р. Damian Horniatkevych. Drawing by W oiodym yr Kyveriuk. Krakiw — 1930. Найперше обговорив автор ритуальне значення писанок з узглядненням давньої традиції. При тому вийшов він від найдавніших часів, коли в Україну перейшов з південного Сходу культ сонця. Яйце було символом сонця як своїм виглядом, так і несен ням нового життя. Люди вірили в чудодійну силу писанки, вона допомагала в хворобі, боронила проти пожежі, її складали на могилах предків. Вона була ознакою приязні і мала любовну силу. Тому яйце, що було призначене на писанку, яка діяла тільки рік, не варили. При тій нагоді Горняткевич заторкнув факт, що в Україні відбувалися цікаві процеси засвою вання чужих впливів, які рівночасно перетво рювалися в щось нове. Далі він розглядає українські писанки під оглядом їхньої орнаментики. Найдавніші з них геоме тричні і такі збереглися на півночі (Полісся) і на півдні (Карпати). Він вичислює поодинокі орна менти, як меандер, свастика, трикветр, кружок, зірка, трикутник, хрест. Але цілою силою перетворюється в середущій частині України квітчастий мотив, хоч стилізований. Він називає дубовий лист, смерічку, рожу як головні символи. Д. Горняткевич покликується на твердження шведського вченого Т. Арне, що Україна була Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top