Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
ЧИ МИ ПЕРЕЖИЛИ ЦЕЙ РІК, ЧИ ЙОГО ПРОМАРНУВАЛИ? Грудневі дні не повинні відрізнятися нічим особли вим від інших днів у році. Правда,вони коротші (ще й зміна годин приблизила вечір). Сумерк настає нагло, набігає скоро темінь ночі. Ще й передсвяточна і передноворічна метушня втягає нас у свій коловоріт, незалежно від того, чи святкуємо за "новим” чи за ’’старим” календарем. Але не це є причиною внутріш нього неспокою, який товаришить нам у цей час. Відчуваємо гостріше біг часу. Саме тепер всякі важ ливі справи скупчуються і пригадують, що треба їх полагодити ще цього року. Це не тільки ділові професійні чи сімейні справи. Цей неспокій сягає глибше. Нуртує напівсвідома думка-питання: чи ми використали цей рік так, як задумували; чи запов нили його тим, що важливе для нас особисто, для сім’ї, для спільноти? Чи навпаки, відкладали важливе, а діяли по ’’лінії найменшого опору”? Чи справді пережили цей рік, чи промарнували його? Хотілося б спинити, завернути час, щоб була змога виконати занедбане. Щораз то менше карток на стінному календарі. Скоро прийде день і ми зірвемо останню з написом 1983 р. Його місце займе новий, на 1984 p., з 365-ма незаписаними картками. І думка біжить вперед: чим заповнимо ці картки, що принесе той новий рік? Що принесе нам, нашим рідним, тут і там, на рідних землях, чи ще дальше в ’’краю неволі”? Що принесе країні, де живемо, нашій спільноті тут і там, куди линемо думкою і серцем? Слово "принесе” пасивне. Воно наче б звільняє нас від активної участи у долі. Насправді, цей рік може принести такі, чи інші ситуації, але змістом заповнюємо час ми самі. Людина опанувала простори не тільки земної кулі, але й стратосфери. Світ у вогні. Наука, техніка дає людині щораз то нові, небували можливости. Але вона часто вживає їх не для добра людини, чи й людства. Навпаки, вина ходи медицини й техніки часто є знаряддям насилля, або політичного шантажу. Але які не були б життєві умовини, чи ситуації, людина сама вирішує про свою життєву поставу. Десятки років тиранського панування не зуміли вбити все людське у нашому народі. Навіть в повній неволі, з можливістю продовження її все новими вироками, Василь Стус, Іван Світличний, Микола Руденко і незчисленні, їм подібні, не сходять з обра ного шлаху, який диктує їм любов батьківщини, людська гідність. Вибирають життєву дорогу там, де здавалося б ніякого вибору нема, де інстинкт само збереження наказує піддатися. Записки Василя Стуса (гл. "Наше Життя” — листопад 1983 р. ст. 6) потрясають нами. Важко уявити собі звідкіля береть ся надлюдська сила духа у цих людей і то не на одну мить, а на безчисленні, довгі роки у повному поневоленні. А чи треба пригадати про напівсліпого Юрія Шухевича? Це скрайні приклади людей, які свідомо виби рають важкий шлях, не дивлячись на наслідки. Робимо це, щоб у наших роздумах відкинути можли вий контр-арґумент про обставини, які спричинили те, що ми не заповнили минулих 365 днів належним змістом. Якщо маємо у ці грудневі дні почуття, що час утік, а ми його належно не використали, то при чиною часто буває відкладання ”на потім" справ важливих, хоч, може, нелегких, на користь інших, дрібних. Рік кінчається, а це "потім” не прийшло. Відкладання "на потім” поширене не тільки у нашій спільноті. Це стає проблемою в американ ському світі взагалі. Соціологи і психологи обслі дують ці явища. Стверджуючи різні причини цього відкладання (Procrastinate), вичисляють як одні з головних: 1) брак довір’я до себе, 2) шукання виго ди, комфорту, 3) тенденція достосовуватися пасив но до обставин. В останньому випадку автор за кидає американським університетам, що вони не виховують провідників.* Інші причини відкладання якоїсь дії (крім "велферу”, який відтягає людину від активного шукання праці), це занедбання своїх життєвих цілей, здібностей, а навіть родини через намагання заро бити якнайбільше, щоб розбагатіти. Це хвороба суспільности, в якій живемо. А де межа тій гонитві за майном? Вона завжди віддалюється, бо все найдуть ся такі, що мають ще більше. А за той час занедбу ється власні таланти, але теж родину чи й громаду. Не стає часу на спілкування з дітьми, на подружні розмови. Бувають розводи, яких причина саме у від кладанні на потім не тільки розмов, але всякої уваги до свого життєвого подруга. Страт, які таке відкла дання на "колись” спричиняє, не можна направити. Старші подружжя інколи жаліють, що не присвя чували належної уваги сім’ї. Молодше покоління, часто вже заклавши родину, відстає від суспіль ности. Покидають навіть ті організації, до яких нале жали від ранніх літ. Вся їхня увага звернена на добробут, все інше відкладається на пізніше. І не можна направити цього, бо вже й діти залишаються поза своєю громадою. Інколи діти, стрінувши пізніше на своїй життєвій дорозі земляків-українців, чи якийсь прояв українського життя, мають жаль до батьків, що не навчили їх "хто вони і чиї вони діти”. Бувають, на жаль, випадки, коли старше поко ління відстрашує молодих своїми спорами, коли б це тільки спорами, а то й ворогуванням, аж до нена висти. І тут діє теж відкладання спірних проблем, ніби вони самі наладнаються. Але як і в приватному житті кожний гнів чим довше триває, тим глибше вростає, закорінюється. З бігом часу не легше, а важче вирівняти непорозуміння. Політична зрілість спільноти це не брак різних партій. Це здібність полагоджувати непорозуміння, переходити над дріб ним в ім’я великого. Часу не завернемо, але жаль за втраченим часом нехай дасть нам силу не відкладати важливого, жити повним життям людини, яка має почуття відпо- відальности за життя своє, своєї родини і свого народу. У. Л. *Why People Procrastinate — Is There a Cure? U. S. News. October 24, 1983. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
