Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
Часами нам самим треба стати з боку, щоб поди витись на себе, чи свою родину чи громаду. Тому на фільмі людина часто бачить себе інакше, як це собі сама уявляє. Однак можна також побачити через очі другої, доброзичливої особи. Так недавно мала я змогу подивитись на наші громади тут очима приятельки з Европи. Вона теле фонічно поділилась зі мною своїми спостереження ми. — Дорога Любо, переїхавши твою Америку вшир і вздовж, відвідавши силу знайомих у різних містах і містечках, здається мені, що вже дещо інакше бачу вас і вашу громадську працю. — Ох, Таїсо, ти спочатку порівнювала нас і нашу рухливість до мурашок. А тепер? Щоб тільки не до мишей, чи їжаків — хіба що може до бджіл? — Не притискай мене до муру. Я б сперше мусі- ла краще простудіювати групову ролю і систему життя чи мишей, чи їжаків. З бджолами, то інша справа. — А про мурашок уже все знаєш? — Ех Любо! Все чи не все, але підставові їхні прикмети! Ось у нас завжди казали, що хтось робить муравлину працю, коли непомітно, але скромно і ба гато працює. — І тому ти нас порівнювала до мурашок Таїсо? — Коли я дивилась на ваші різні групи, товари ства, комітети, вічні сходини, наради, зібрання і т.д., ви мені виглядали як мурашки, що вічно метушаться у своїй роботі. — Щось мені здається, що ти не дуже радо те пер повторила б це своє спостереження...? — Маєш рацію Любо. Хоч не хочу тобі зробити прикрости, але думаю що краще бути відкритою у таких важливих справах. — Отже Таїсо? — Отже — мені тепер виглядає, що здебільшого, у вас є тільки зовнішні прикмети активности мура шок, чи бджіл. — Чому тільки зовнішні? — У вас є зовнішня метушня, акція, рух, зусилля, жертвенність часу і праці. — Але? — Але, Любо, часто нема того підставового, що у мурашки чи бджоли. Вони мають несвідомо вели ку, широку цілеспрямованість. — А у нас мета є меншого маштабу?. — Саме так! Усі ваші комітетики, управи й пре- різні товариства вміють взірцево плянувати й вико БАЧИТИ СЕБЕ В ДЗЕРКАЛІ — — У МАЛЕНЬКІМ ГОРОДЧИКУ. нувати різнорідні проекти, які не раз забирають кілька років праці і багато гроша. — Але все це дещо відірвані справи, проекти?. — Так, Любо, на жаль! Кольосальні зусилля, жертвенність на справи, які звичайно або є тільки для малої групи людей, або на досить короткотри валу мету, тому що не передбачають майбутнього. — Маєш на думці нашу недавню манію купуван ня народніх домів , чи будування великих церков у малесеньких громадах?. — Хоч би й це. Часто ті доми куповано запізно. Та Генерація молодих, що потребувала тих примі щень, звичайно там уже не є. А тепер нема для кого ті будинки держати. — Що ж продавати їх?. — Хто зна, може, деякі так! От хоча б за ті гроші висилати щорічно молодь літом на курси УВУ, чи УКУ, чи інші. Але будинки можна і треба консоліду вати. Малі громади можуть ділитись одним спіль ним, тоді і самі будуть сильнішими, і молодь спільно при них довше задержиться. — Тоді можна буде також бачити і сенс і потре би цілої громади у даному містечку, ні?. — Тоді пляни і праця будуть більше подібними до муравлиної. Не забуваймо, що мурашки, чи бджо ли виконують свої дрібні функції, як частину одної великої мети, одного великого пляну.. — доброго функціонування, безпеки і продовження цілого роду і ’’громади”!. — А у нас Таїсо?. — У нас звичайно вся праця звернена на малень кі, маленькі замкнені потреби, без візії цілости. Кож не містечко, чи метрополія думає тільки про себе і про сьогодні. Тільки мій власний городець — і то на один сезон! Та ще й у власному ґетті.! — Так, часами ми існуємо тільки для свого ґетта, і там і себе ховаємо, святкуючи бенкетами і люксу совими пропам’ятними книгами, коли вже самі бачи мо, що довгої майбутности не будемо мати. — Ось я була на нарадах одного сестрицтва, яке вирішило майже за 10-тисяч купити нові лавки до церки, бо теперішні вже незугарні. Вони не хотіли закупити українського молитовника до кожної лавки тепер, бо це не їх справа. Вони також відмовились дати навіть 500 дол. як допомогу на англомовний пе реклад творів письменника з їхнього міста. — Так, Таїсо. Колись жіночі товариства спонзо- рували великі вартісні видання. Видані в Канаді пе- Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
